Одна кімната на троє
Ганна Миколаївна дивилася на довідку про поселення з таким виразом обличчя, наче тримала у руках вирок. Маленька кімната в гуртожитку технікуму — її новий прихисток після сорока років життя у власній квартирі. І не просто кімната, а кімната на трьох викладачів.
— Ну й де я там свої речі зберігатиму? — зітхнула вона, звертаючись до коменданта Петренка, добродушного дідуся з густими сивими вусами.
— Ганно Миколаївно, голубко, а що робити? — розводив руками Петренко. — Гуртожиток тріщить по швах, ремонт у викладацькому крилі затягнувся. Самі бачите — дах тече, проводка стара. Будівельники обіцяють до кінця вересня все полагодити. Адміністрація вирішила тимчасово підселити вас до Ольги Павлівни та Тетяни Сергіївни.
Ганна Миколаївна лише похитала головою. У свої п’ятдесят сім вона не думала, що доведеться знову ділити житло з кимось. Після розлучення квартира дісталася колишньому чоловікові — прописка була на нього. А в неї залишилася лише робота — викладання літератури в технікумі невеличкого містечка. Зарплати ледве вистачало на оренду, і коли директор запропонував місце в гуртожитку, довелося погодитися.
— Ось ключі, — Петренко простягнув зв’язку. — Третій поверх, кімната триста дванадцять. Ольга Павлівна й Тетяна Сергіївна вже знають про ваше підселення.
З важким серцем Ганна Миколаївна взяла ключі й поплелася до ліфта. У руці валізка з найнеобхіднішим, речі тимчасово прихистила сусідка зі старої квартири.
Кімната виявилася… не такою вже маленькою, як вона боялася. Стара добротна меблі з радянських часів: три ліжка, три тумбочки, велика шафа, письмовий стіл біля вікна. Два ліжка вже були зайняті — акуратно застелені, з різними покривалами. На одному — блакитне у квіточку, на іншому — бордове з китицями.
— Ви, мабуть, Ганна Миколаївна? — почувся голос за спиною.
У дверях стояла літня жінка з акуратною сивиною та сталевими окулярами на тонкому носі. Строгий костюм і постава видавали у ній викладачку зі стажем.
— Так, — Ганна Миколаївна простягнула руку. — А ви?..
— Тетяна Сергіївна, математика. Тридцять два роки в технікумі. — Рукостиск був сухим і коротким. — Ваше ліжко біля вікна. Шафу поділимо на трьох, вам — ліва секція. Графік користування душем на две— Доброї ночі, дівчатка, — прошепотіла Ольга Павлівна, гасячи світло, і в темряві всі троє усміхнулися, знаючи, що тепер у них є не просто кімната, а справжній дім.
