**Сниться**
На останньому курсі університету Марійці зробив пропозицію Дмитро, з яким вони зустрічалися близько року. Мріяли про спільне життя, як і всі майбутні молодята. Їй здавалося, що вона найщасливіша — виходить заміж за кохання. Завжди пам’ятала слова бабусі:
— Онуко, заміж треба йти лише з кохання. Повір, я прожила життя і знаю, про що кажу. І не слухай ті приказки: «звикнеш — полюбиш». Не полюбиш…
Марійка любила Дмитра і була певна, що він відповідає їй тим самим. Тому без вагань погодилася.
— Оленко, будь у мене свідком, — звернулася вона до найкращої подруги, з якою ділила кімнату в гуртожитку.
— Авжеж, а хто ж ще? — відповіла та.
Але вже на третій день Марійку чекав удар, від якого вона ледве відійшла. Вона застала свого нареченого Дмитра з Оленкою в аудиторії гуртожитку… у дуже недвозначній ситуації.
— Кращого місця не знайшли? — кинула вона різко і вибігла з кімнати в сльозах.
Потім Дмитро благав прощення, несвідомо лепетучи:
— Марійко, ти все неправильно зрозуміла, це зовсім не те, що ти подумала…
— Усе мені ясно, Дмитре. Не хочу мати з тобою справ, а тим більше виходити заміж. Ти — зрадник, і це все пояснює. А моя колишня подруга гірша за тебе. Дві пари чобіт. Одружуйтесь на здоров’я.
Після такої зради Марійка остаточно розчарувалася в чоловіках. Вона вирішила, що більше ніколи їм не віритиме. Краще водитиме їх за ніс, як вони це роблять із жінками.
— Хоч це й цинічно, — думала вона, — але я більше не хочу бути обдуреною і страждати.
Дмитро і Оленка одружилися, та відразу завагітніла. Марійка після закінчення навчання залишилася в місті, влаштувалася на роботу, і виявилося, що її колишній працює в тому ж офісі, але в іншому відділі. Іноді вони стикалися.
Першим заговорив Дмитро:
— Привіт, ось так збіг — в одній конторі. Ну, як справи?
— Чудово! — весело відповіла Марійка, вирішивши не показувати образу. — А в тебе як?
— Та як? Тепер я тато, Оленка народила доньку.
— Вітаю, — промовила вона і швидко пішла, посилаючись на справи.
На корпоративі Дмитро, трохи випивши, не відходив від Марійки, і вона легко повернула його. Але після його зізнань про те, як сумує без неї і як досі пам’ятає їхнє кохання, вона його відшила. А потім розповіла все його дружині.
Вона розуміла, що це була помста, але не шкодувала. Зустрічалася з чоловіками, але коли заходила мова про щось серйозне — обривала стосунки.
В офіс прийшов новий керівник відділу — Арсен. З перших днів він почав проявляти увагу до Марійки.
— Тримайся, Арсен тобою серйозно захопився, — сміялися колеги.
— Побачимо, — подумала вона.
А далі він і справді закохався. Запрошував у кафе, вона пару разів погоджувалася, але тримала дистанцію.
— Марійко, — раптом сказала колега Тетяна, — ти ж знаєш, що в Арсена дружина і четверо дітей?
— Ні… Невже четверо? — здивувалася вона.
— Так. Оксана з кадрів мені розповіла. Попросила тебе попередити. Усі в офісі знають, що він за тобою
