— Нас до спільного бюджету не включайте. Ми зі своїм приїдемо, — написала Ірина в чаті. — І взагалі ми на дієті, їмо як пташки…
Це був перший дзвіночок.
Ганна сиділа у автобусі, тримаючи телефон у одній руці. Другою вона притискала до себе величезну сумку. Перечитала повідомлення двічі. Може, їй просто здалося? Формально все ввічливо, але… ніби хтось заздалегідь шукав лазівки, щоб не ділитися витратами.
Чат із приводу травневого виїзду постійно блимав у сповіщеннях. Нещодавно туди додали нових людей. Степан і Ірина були друзями Дмитра, а він — людина поважна, давно в компанії, тому ні в кого не виникло питань.
Атмосфера в їхній компанії завждВсе було затишно та тепло, але Ганна згадала слова бабусі: «Хто бере, небоже, той і віддає — а от хто лише бере, той сам себе обкрадає».
