– Інна буде жити з нами, тут і обговорювати нічого, відклавши ложку, заявив Захарій. За вечерю він навіть не доторкнувся, мабуть, готувався до серйозної розмови. Кімната є, якраз закінчили ремонт. Тож через два тижні донька переїжджає до нас.
Ти хіба нічого не забув? порахувавши до десяти, спокійно спитала Квітослава. Наприклад, кімната мала бути для нашої спільної майбутньої дитини? А ще, чи не згадав, що у Інни є мати, з якою їй і слід жити?
Я памятаю, що ми думали про дитину, похмуро кивнув Захарій. Він сподівався, що дружина просто погодиться, і подальших обговорень не буде. Але це можна відкласти на пару років. Тобі ще довчитися треба, які тут діти. Та й Інна не хоче братів чи сестер. А щодо її матері… перекривлена посмішка промайнула на обличчі, планую позбавити її батьківських прав. Дитині небезпечно поруч із цією жінкою!
Дитині? підняла брови Квітослава. Їй же дванадцять, зовсім доросла дівчина. Яка там небезпека? В тому, що їй після десятої гуляти не дозволяють? Чи що змушують робити уроки під загрозою відключення інтернету? Та твоя колишня ще свята, якщо по ремінь не взялася!
Ти нічого не знаєш, процедив Захарій крізь зуби. Інна показувала мені синці, давала читати повідомлення з образами та погрозами! Я не дам зламати доньці долю!
Ти якраз зараз це й робиш, піддаючись їй.
Квітослава тихо підвелася зі столу, залишивши майже недоторканий борщ. Апетит зник, а вид сердитого чоловіка викликав лише біль голови. Все ж свого часу їй казали не поспішай заміж; поживіть удвох роки два без штампу, зрозумій, що і як Але ж вона найрозумніша! Куди там слухати когось, якщо хочеться бути першою серед подруг.
Чому знайомі були проти весілля? Дуже просто: для Захарія це другий шлюб, він старший на пятнадцять років і має вже майже дорослу доньку, яку дужче за все любить. Окремо це нібито дрібниці, а разом майже катастрофа.
Перші дві причини особливих проблем не завдавали. Навпаки, Квітославі навіть подобалося, що чоловік старший і має досвід у шлюбі. Вона знала, що розлучення з Оленою було спокійним, взаємним, без образ.
А от третя причина Інна. Жахливо розбалована й уперта дівчинка, яка майже все дитинство росла з бабусею, поки батьки працювали заради її майбутнього. Її мало обходило розлучення батьків, бо знала: тато її не кине, навіть якщо одружиться удруге. А ось до іншого шлюбу мами виявилася не готова.
Вітчим узявся за виховання серйозно, мама ж змінивши роботу стала більше бувати вдома й повністю підтримувала нового чоловіка.
Командний час, уроки, репетитори у більшості предметів Інна відставала. А вона звикла цілими днями сидіти біля телевізора чи компютера. Дівчинка почала вигадувати різні небелиці, нервуючи ними батька.
Інна хотіла жити з татом, бо розуміла: через його роботу буде сама собі господинею. Квітославу вона взагалі не рахувала за когось значущого яка з мачухи подруга, якщо між ними лише девять років різниці.
Заради «вільного життя» Інна готова була піти на багато що.
Інна перебирається сьогодні. Підготуй їй кімнату й, будь ласка, не нервуй її, вона вже й так стільки пережила, Захарій поставив Квітославу перед фактом, підбираючи краватку до нової сорочки. Якби знав раніше, що Олена через чоловіка почне гнобити доньку Але що вже зараз говорити, час назад не повернеш.
Значить, ти не передумав? Квітослава до останнього сподівалася, що нічого не вийде. І хто її доглядатиме? Ти приходиш не раніше восьмої.
Ти сама й наглянеш, знизав плечима Захарій. Вона не трирічна, цілком самостійна.
У мене ж сесія на носі, ти сам казав, треба навчанням зайнятися, виглядала навіть трохи зловтішено Квітослава. Нехай Інна поводиться тихо і не заважає. Сподіваюсь, посуд і підлогу мити вона вміє дві найближчі тижні це її обовязок.
Вона не прибиральниця ж…
От і я не прибиральниця, урвала чоловіка Квітослава. Але якщо мешкатиме з нами, мусить допомагати по дому. І правила співіснування обговори з нею заздалегідь.
Тату, і ти дозволиш їй знущатися з мене? Я навіть з подругами нормально гуляти не можу, твоя дружина всю хатню роботу на мене звалює, а сама телевізор дивиться!
Квітослава, випадково підслухавши розмову, гірко посміхнулася. Та щось ще в неї змусиш робити! Небо швидше на землю впаде.
Я поговорю з Квітославою, обіцяю. Але й ти повинна з нею порозумітися. Інно, розумію тобі нелегко, але я фізично не можу постійно бути поруч. Спробуй порозумітися з Квітославою, покажи, яка ти хороша дівчинка.
Добре, спробую, буркнула Інна, зрозумівши, що зараз нічого не допроситься. Тату, це правда, що ти купив їй машину?
Так, а що?
Та нічого! А мені ти казав, що зараз зайвих грошей нема, щоб відправити мене на канікули за кордон… А я так мріяла!
Саму все одно не пущу, тобі лише дванадцять. Влітку всі разом кудись поїдемо.
А я не хочу разом! Ти мене не любиш, так? Навіщо ж забрав мене від мами? Твоя дружина мені як кістка в горлі, ти завжди зайнятий…
Далі Квітослава слухати не стала. Вона побачила: Інна отримає, чого забажає. Йдеться не лише про відпочинок ця хитра дівчина ще когось вижене з татової кишені. Й, схоже, в неї вийде.
Квітослава втомилася слухати докори й твердо вирішила: ще одна сварка і розлучення. І не втримається, врешті скаже Інні, що ніяка це не перемога: навіть після розлучення Захарій віддаватиме частину зарплати гривнями як аліменти.
Вечір, як і передбачала Квітослава, почався зі шквалу претензій. Вона вислухала все мовчки, а потім спокійно сказала, що подає на розлучення.
Я хочу жити спокійно, а не чути щодня брудні докори. Я ж попереджала: слухати доньку хибний шлях, глянувши на переможну усмішку Інни, Квітослава поспішила остудити її запал. А ти не надто радій: хто зна, як ще життя повернеться. Наприклад, я можу поставити твоєму татові ультиматум: якщо він захоче спілкуватися з нашою дитиною, Квітослава провела рукою по животу, мусить відправити тебе назад до мами. Або щось у тому дусі.
Поки Інна збиралася з думками, а Захарій намагався все усвідомити, Квітослава взяла вже зібрану валізу й вийшла з квартири. Насправді, вагітною вона не була просто хотіла добряче попсувати нерви зухвалій дівчинці. І дати урок чоловіку, що геть не розуміється на дитячій психології.
Я навчився однієї простої речі не можна ігнорувати те, що болить тобі самому. Варто було раніше подумати, хто є хто, ніж бігти за порожньою перемогою та спробами догодити комусь ціною власного щастя.
