То у тебе клопіт, сестричко, це не твоя хата.
Сестра моєї мами ніколи не мала дітей, але мала чудову трикімнатну квартиру в самому центрі міста та серйозні проблеми зі здоровям. Її чоловік був колекціонером, тому квартка тітки більше нагадувала музей.
Моя молодша сестра, Оленка, має ледачого чоловіка та двох дітей. Вони живуть у знійній кімнаті в гуртожитку. Коли Оленка звідалася про хворобу тітки, відразу ж побігла до неї, щоб розповісти про своє важке життя.
Варто сказати, що наша тітка людина дуже різка, не цурається грубих слів і вміє поставити на місце. Кілька років вона запрошувала мене з чоловіком до себе (хотіла, щоб ми з нею жили) і обіцяла відписати нам свою оселю.
Але в нас була своя хата, тому ми відмовилися від такої «ласкавої пропозиції». Лише іноді приносимо їй продукти чи ліки, а я прибираю в будинку. Робимо це з почуття обовязку, а не через метраж тіткиного житла. Після візиту Оленка з родиною за кілька днів вже жила в тітки.
З сестрою ми ніколи не ладнали вона завжди мені заздрила: у мене є працьовитий і люблячий чоловік, чудовий син, гарна робота, високі заробітки та власна квартира. Сестра дзвонила лише тоді, коли їй потрібні були гроші в борг.
Але память у неї погана ніколи не повертала позичене. Після моєї другої вагітності часу на тітку вже не вистачало, хоча чоловік і далі носив їй пакети зі смаколиками. Коли моя дитина народилася і їй виповнилося півроку, я вирішила навідати тітку. Підійшовши до дверей, почула крик то був голос Оленки:
Поки не підпишеш дарчу, їсти не отримаєш! Завертайся і повзи назад у свою будку, і щоб сьогодні ввечері звідти не вилазила!
Я подзвонила. Оленка, побачивши мене, не збиралася впускати й почала грубити:
Навіть не мрій! Не ввійдеш і квартири не отримаєш!
Мене впустили лише після погроз викликом поліції. Тітка за цей час постаріла на цілих десять років. Коли побачила мене, заплакала.
Чого ревеш? Ну-мо, швидко розкажи їй, як у нас добре, і щоб відчепилася! Дивись, навіть дитину не привела! кричала Оленка.
У кімнаті тітки залишилося лише ліжко. З її спальні винесли навіть шафу, а речі склали на підлозі. У квартирі не було жодної колекційної річі, а сама тітка вже не носила своїх дорогих прикрас. Мені стало ясно: сестра з чоловіком живуть лише за рахунок продажу тіткиного майна.
Я сказала, що треба до вбиральні, а звідти надіслала чоловікові SMS: «Тітку треба рятувати, вона не може лишатися з сестрою». Потім повернулася до кімнати й почала розповідати тітці про всі події минулого року. Коли дійшла до народження дитини, сказала: «Трохи почекай» і стиснула їй руку, кмигнувши. Тітка зрозуміла й поглянула на мене з вдячністю.
Оленка намагалася випхнути мене за двері, а її чоловік постійно заходив і питав, чи не забарилася я, адже дитина сумує. Мій чоловік приїхав рівно через годину із поліцейським. Сестра не поспішала відчиняти. Я сказала, що то за мною прийшов чоловік.
Поліціянт став неприємним сюрпризом для Оленки та її чоловіка. Я запросила його до тітки й пояснила:
Ось жертва. Я сама чула, як її не годують. Продали всі меблі, золото та техніку. Чоловік тітки був колекціонером у них було багато цінних речей.
На виття Оленки поліцейська запитала тітку:
Ви хочете написати заяву?
Сестра отримала умовний термін, а її чоловік провести два роки увязнення. Мама взяла Оленку з дітьми до себе, хоча раніше виганяла їх із дому. Вона образилася на мене за поліцію й сказала, що я нічого не отримаю в спадок. Але тітка у подяку за порятунок заповіла мені свою квартиру.
Тепер ми з чоловіком, як і раніше, навідуємося до тітки, найняли для неї сид
