ЖИТТЯ

Брат користувався підтримкою батьків та весь цей час oбмaнювaв їх, а вони навіть не думали, що роблять йому “ведмежу послугу”!

Ця історія про мого брата дуже стара, але повчальна для кожної матері, яка не хоче, щоб її діти виросли лiнивими та не хотіли працювати, але при цьому у вaжкі кpизoві періоди відчували від нас любов та підтримку.

Мабуть, кожен з нас був свідком, а можливо й сам потрапляв у ситуації, де опіка над людиною та спроби допомогти їй оберталися протилежним для помічника. Виходило так, що людина, про яку всі турбувалися, потім не хотіла брати на себе відповідальність за своє життя. Інколи, у народі це називають «ведмежою послугою». Схожа історія трапилась і у моїй сім‘ї.

У мене є молодший брат за мене на 8 років, його звати Ігор. Він вступив у бажаний університет з допомогою батьків і з тією ж допомогою закінчив його. Після випускного він не поспішав шукати роботу та будувати плани на майбутнє. Спочатку ми з мамою намагалися його переконати, що йому час орендувати квартиру і жити самостійним життям, але він про це й чути не хотів, вважав, що жити з батьками набагато краще. Згодом ми припинили з ним про це розмовляти.

Реклама

Вчився він на економіста, тому що так захотіли батьки, а своїх побажань він не висловлював. Ця професія йому зовсім не подобалась, і тому він не хотів навіть пробувати знайти роботу, хоча все одно це робив. Певний час він відчував, що повинен сам адаптуватися у житті, тому ходив на співбесіди й шукав роботу, але найгіркішим було те, що куди б він не пішов всюди його чекала відмова. Зазвичай, саме він відмовлявся від певної роботи, бо його щось не влаштовувало.

greatsvadba.ru

Ми всі продовжували підтримувати брата, бо бачили, що попри все він справді старається і хоче знайти себе у житті. Щоб якось подякувати батькам за те, що допомагають йому фінансово, він виконував багато домашньої роботи. Коли ми вирішили десь проплатити йому місце на роботі, то він збісився, звинувачуючи нас у тому, що ми у нього не віримо. Звісно, ми полишили цю ідею і чекали, коли брат, за його словами, нам всім покаже на що він насправді здатний.

Він досі жив з батьками й все було добре. От лише у будинку наших батьків встановили нову сигналізацію. Мама пішла на роботу, а брат через годину відправився на співбесіду. Посеред дня нам зателефонувала поліція й повідомила, що у квартиру до батьків проникнули. Ми відразу з чоловіком відправилися туди, бо мама не брала слухавки, а тато був у відрядженні.

Ми не очікували, що таке може статися, тому ледь додзвонилися до мами, й вона сказала, що під’їде приблизно одночасно з нами.

Коли ми відчинили квартиру, у якій весь цей час з допомогою сигналізації був закритий наш «злодій», то стало зрозуміло, що це Ігор, тоді ми й дізналися всю правду його походеньок на співбесіду. Зранку він виходив майже разом з мамою, але коли вона пропадала з зони видимості, то він швиденько повертався додому й продовжував спати. Вдень, щоб не сидіти вдома він гуляв та ходив у кіно та кафе, обов‘язково повертаючись додому з відчуттям розчарування через незнайдену роботу.

Ми всі просто зціпеніли від правди. Весь цей час ми всіма силами підтримували його й допомагали, а він просто цим користувався, щоб жити спокійним життям і насолоджуватися ним, нічим не займаючись. Ігорю було просто зручно, що всі навколо намагалися йому допомогти, бо йому не доводилось брати повну відповідальність за своє життя. А оскільки йому було комфортно, то він і не планував щось змінювати.

Тоді я згадала свого двоюрідного брата, батьків якого вважала тиранами. Все через те, що вони вже на 1 курсі університету погодилися давати йому гроші лише на оплату гуртожитку, а на харчі він повинен був заробити сам, чи знаннями, чи працею. Тепер я розумію, що таким жорстоким вчинком у молодому віці вони навчили брати його відповідальність за своє життя, і зараз він досяг уже висот у тому ж самому віці, що й мій безробітний і лінивий брат.

Що ви думаєте про ситуацію, що склалась?

Реклама

Також цiкаво:

Close