Ой, слухай, тобі цю історію переказати по-нашому, так? Зараз буде гарна українська розповідь.
Дідусеві клопоти
Іван Іванович овдовів півроку тому. Перший гарячий біль відступив, заховався десь під серцем і застряг там гострою крижиною, тільки інколи танув у найнепідходящі моменти. Запитає хтось із сусідів: «Ну, як ти, Івановичу, тепер сам-насам?» — і в очах діда знову заблищить сльоза.
«Слабкий я став, раніше такого не було, — думав Іванович, а потім сам собі відповідав: — Так і біди такої не було…»
Жив він у селі з молодості. Вийшов на пенсію, думав, ось тепер часу вистачить. Та після втрати дружини час ніби зупинився, і дідові було незрозуміВід того дня Іван Іванович уже не сумнівався — життя триває, і в ньому є місце і для радості, і для нових клопотів, адже внуки — це його найкращий лікар від самотності.
