Твоя дружина зовсім втратила межу. Поясни їй, як поводитися, настановляла свекруха Максима.
Катрусю, завтра в мене новосілля! Я ж стільки гостей запросила, а у квартирі й досі нічого не облаштовано. Допоможеш, правда?
Звісно, Ольго Петрівно, відповіла Катерина, хоча планувала вихідні провести зовсім по-іншому.
І почалося. Канапе на тридцять чоловік. Салат Олівє. Мясна нарізка. Фруктова композиція. Оформлення кімнати. Перестановка меблів.
Уявіть: замість романтичної вечері з чоловіком у пятницю поїздка до Сільпо. В суботу о шостій ранку готування у чужій квартирі.
Максиме, хоч зі стільцями допоможи! просила Катерина чоловіка.
Та ти сама краще знаєш, як красиво буде! відмахувався він, гортаючи стрічку новин на телефоні.
До третьої години квартира Ольги Петрівни перетворилась: у вітальні розкішний фуршет, усе зі смаком, квіти розставлені ідеально. Катерина дивилась на результат і відчувала повну виснаженість.
Перші гості прийшли рівно о четвертій. Колеги Ольги Петрівни, сусіди з попереднього будинку, подруги. Всі обіймали хазяйку, захоплювались квартирою, дарували подарунки до новосілля.
Катерина стояла на кухні, нарізаючи додатковий лимон.
А де ж твоя невістка? поцікавився хтось із гостей.
Та ось, на кухні метушиться, знехотя махнула рукою свекруха. Катю! Вийди, поздоровайся!
Катерина вийшла. Усміхнулась. Привіталась.
Ой, яка у вас невістка турботлива! вигукнула жінка в гарному костюмі. Видно, що із золотими руками!
Так, я її добре виховала, задоволено засміялась Ольга Петрівна. Маю тепер вірну помічницю.
А далі найцікавіше. Для Катерини не знайшлося стільця.
Катрусю, тобі все одно сидіти ніколи, з вибачливим тоном мовила свекруха. Краще за частуванням слідкуй, піднось тарілки.
Катерина кивнула. Що їй лишалось?
Ось вона стоїть осторонь, мов офіціантка. Розносить закуски, підливає шампанське, прибирає використані серветки. А за столом гучні розмови, тости, сміх.
Ольго, пригадай, як ми на твоїй попередній роботі, починає хтось із колег.
Катерина мовчки слухає чужі згадки про життя, в якому вона зайва.
Катю, оновиш фрукти? голосно просить свекруха.
Катерина йде на кухню. Миє виноград. Викладає на блюдо.
О, як гарно! радіють гості. Ольго Петрівно, у вас справжня майстриня помічниця!
Максим мудрий, що таку господарку собі вибрав! підхоплює пані в костюмі. Напевно й вечеря вдома завжди готова, й порядок!
Усі сміються. Максим теж гордо усміхається.
Чим пишається? Тим, що дружина безкоштовна домашня робітниця?
Але це ще не кінець.
За столом розмови ставали все більш невимушеними. Гості розслабились, атмосфера стала майже сімейною, голоси гучніші.
Олю, розкажи, як Максимко в університеті всіх дівчат з розуму зводив! захихотіла одна з подруг свекрухи.
Та що згадувати! кокетливо відповіла Ольга Петрівна, але видно було від уваги вона тішилась. У нього весь курс був закоханий! Двадцять років хлопцю, а вже справжній красень!
Всі засміялись. Максим зашарівся, але сором’язливість була показною він звик до материнських похвал.
Катерина стояла біля сервірувального столика й протирала келихи. Її присутність нікого не цікавила. Мов частина інтер’єру. Потрібна, але непомітна.
А в університеті дівчата чергу за ним ставили! продовжила вихвалятись свекруха. Декан навіть жартував: “Максим у вас справжній Дон Жуан”. Так і було! До Катерини скільки романів мав!
Годі, мамо, невпевнено намагався її спинити Максим.
А що таке? Катя ж розуміє, що не єдина! засміялась Ольга Петрівна. Чоловік має знати життя! Інакше як сім’ю будувати?
Пані в костюмі схвально кивнула:
Цілком вірно, Ольго. А жінці лише користь зразу видно, що чоловік досвідчений.
Отож! підтримала свекруха. А Катя у нас спокійна. Не ревнива!
Усі повернулись до Катерини. Чекали реакції. Підтвердження, що справді спокійна.
Катерина кивнула. Альтернативи не було.
Катю, а як ви з Максимом познайомились? поцікавилась сусідка.
Катерина відкрила рота, але свекруха перебила:
В банку! Він тоді менеджером став, а вона консультантом. Зразу видно дівчина серйозна, відповідальна.
Відповідальна. Наче рекомендація для роботи.
Я Максимові й кажу: зверни увагу на це дівча. Не легковажна, з сімї. Для домашнього життя!
Уявіть про вас говорять, наче про товар. Для сімї придатна.
І не помилились! вигукнула пані в костюмі. Видно, яка майстриня! Все новосілля організувала, всіх частувала.
Так і є, гордо підтвердила Ольга Петрівна. З першого дня знала такій можна родину довірити. Не те, що теперішні тільки про себе думають.
Найприкрішого Максим мовчав. Не заперечував. Не казав: Мамо, досить. Просто сидів і слухав, як дружину обговорюють, мов породисту кобилу на базарі.
А коли малюки плануються? неминуче виникла ця тема. Олю, ти ж мрієш про внуків!
Свекруха сумно зітхнула:
Що й казати! Дуже хочу! А молодь усе відкладає то робота, то ще щось. А час минає!
Катерина відчула приплив жару до щік. Це була болюча тема. Вже майже два роки з Максимом намагались завести дитину. Катерина потай ходила до лікарів, пила вітаміни. Наче все добре, але щомісяця гірке розчарування.
Це їх особиста справа, тактовно наголосила сусідка.
Звісно! погодилась свекруха. Але я вже натякала пора! Літа біжать, хочеться погуляти онуків.
Катерина стисла губи. Натякала? Вона щотижня розпитувала: Ну що, новини? Катерина червоніла й мимрила вибачення.
А раптом не готові? обережно припустила гостя.
Яка неготовність?! обурилась Ольга Петрівна. Ми у їх віці вже дітей мали! А тепер ні не готові. Материнський інстинкт ніхто не відміняв!
Катерина відійшла до вікна.
Катрусю! позвала свекруха. Що засумувала? Іди до нас, про важливе говоримо.
Катерина підійшла. Стала поруч із кріслом Максима.
Ось подивіться, яка в Максима дружина покладиста, не зупинялась свекруха. Скажеш зробить. Не те, що сучасні. Ті лише претензії.
А які права має дружина? філософськи зауважила пані в костюмі. Головне, щоб чоловік був щасливий, сімя процвітала.
Саме так! підтримала інша гостя. Жіноче щастя у родині, у дітях.
Катерина слухала й відчувала, як щось стиснулося всередині. Говорять про неї, але не з нею.
Олю, а памятаєш першу серйозну подругу Максима? спитала одна з присутніх. Оксаною звали?
Ой, не згадуй! засміялась свекруха. Було таке. Симпатична, але з характером. Добре, що розійшлись!
А що сталося? зацікавились гості.
Свекруха загадково оглянула компанію:
Характер у неї був нестерпний. Завжди перечила, своє слово вставляла. Не дружина, а покарання! Я Максимові тоді прямо сказала: Синку, подумай. Хіба таку сварливу треба?
Максим ніяково засовгався, але промовчав.
І правильно! схвалила пані в костюмі. Мати краще знає, яка дівчина сину підходить. Інакше б страждав.
Катю, принеси ще льоду! звернулась свекруха.
Катерина рушила на кухню, відкрила морозильник, взяла лід. Стояла, роздивляючись кубики.
Раптом зрозуміла: вона не учасник свята. Вона обслуговуючий персонал.
Катерина стояла з відерцем льоду і дивилася у вечірнє місто. На сусідніх балконах світилися лампочки там люди жили власним життям.
З вітальні долинав веселий гамір. Хтось співав караоке. Всі підспівували.
Катрусю! вигукнула свекруха. Де лід? І каву постав, будь ласка!
Катерина механічно ввімкнула кавоварку. Взяла відерце з льодом. Пішла у кімнату.
Ось і наша трудівниця! весело сказала пані в костюмі. Катю, чого така серйозна? Посміхнись!
Та втомилася, знизала плечима свекруха. Весь день на ногах. Але нічого жіноча доля така: піклуватись про родину.
Звісно! підтримала сусідка. А чоловік хай заробляє!
А хіба я не заробляю? тихо запитала Катерина.
Усі обернулися. В кімнаті настала тиша.
Що, Катю? перепитала свекруха.
Я спитала хіба я не працюю? повторила Катерина голосніше.
Максим насупився:
Катю, навіщо це?
Бо тітка Галина сказала: чоловік заробляє, хай відпочиває. А я що не заробляю?
Гості переглянулись. Ніхто не чекав такого повороту.
Заробляєш, звичайно, лагідно мовила пані в костюмі. Але ж це різне.
Яке різне?
Ну як зам’ялась вона. Ти консультант. А Максим менеджер проектів. У нього більше відповідальності.
Ясно. Значить, моя робота не зовсім робота. А домашні справи теж мої. Я працюю й в офісі, і вдома. А Максим лише в офісі, але відпочивати повинен саме він.
В кімнаті настала незручна пауза.
Катю, про що ти? роздратовано запитав Максим. Тут до чого це?
До того, поставила відерце на столі Катерина, що я дві доби готувала це новосілля. Продукти купувала, готувала, прикрашала. І сьогодні з ранку працюю, не покладаючи рук. А місця для мене за столом не знайшлося.
Та ми ж не нарочно! почала виправдовуватись свекруха. Просто рахували невірно.
Вірно, кивнула Катерина. Не подумали про мене. Бо тут я обслуга.
Катя! різко перебив її Максим. Закінчи!
Що закінчити? Казати правду?
Катю, заспокойся, втрутився гостя. Нерви.
Досить соромитись! суворо промовила свекруха. При людях сцени влаштовувати!
А при людях обговорювати мою сімю можна? Казати, що дітей у мене нема можна? Пліткувати про колишніх дівчат Максима можна?
Свекруха поблідла.
Я не хотіла.
Ви згадували про Оксану. Як добре, що розійшлись, бо у неї було власне слово. Всі кивнули так краще, що тепер у Максима зручна дружина.
Катерина подивилась на кожного.
А знаєте що? Оксана була права. Не можна давати перетворювати себе на безкоштовну прислугу!
Про що ти! Максим підвівся зі стільця. Яка прислуга?!
Знаєте, про що я мріяла сьогодні? тихо мовила Катерина. Хотіла почути: Познайомтесь, це моя дружина, вона працює у банку, вона розумна і талановита. А замість цього Яка господарка. Яка покладиста. Для родини придатна.
Катю, ну що ти почав Максим.
Що я?! різко перебила його Катерина. Те, що ти мовчав! Коли мама казала, що я зручна ти мовчав! Коли тітка Галина міркувала про права жінки мовчав! Коли всі обговорювали моє особисте мовчав!
Її голос тремтів. Сльози, які стримувала цілий вечір, нарешті виступили.
Я втомилась бути зручною!
Катерина витерла очі.
Вибачте, що зіпсувала свято. Але більше не можу бути ідеальною невісткою.
Спрямувалась до дверей.
Катю, зупинись! крикнув Максим. Куди ти?
На балкон. Подихати, відповіла, не зупиняючись. А ви святкуйте далі. Але вже без обслуговуючого персоналу.
Двері балкона зачинились. За ними залишились приглушені голоси, музика. А тут, під зірковим небом, Катерина нарешті була собою.
Могла плакати.
Катерина просиділа на балконі більш як годину. Спершу плакала з образи, сорому й полегшення. Потім витерла сльози, дивилась на вогні міста.
З квартири долинали приглушені голоси. Гості, мабуть, розійшлись залишились два голоси: Максима й свекрухи.
Не розумію, що на неї найшло! обурювалась Ольга Петрівна. Таке влаштувати при людях!
Мам, може вона й не зовсім неправа, невпевнено сказав Максим.
В чому не права?! Що нагримала на старших? Свято зіпсувала?
Катерина прислухалась.
Вона дійсно весь день працювала.
І що з того? Я в молодості теж працювала! І не скаржилась! Сімя це труд, Максиме. Жінка має знати своє місце.
Катерина гірко всміхнулась. Навіть після всього свекруха не зрозуміла нічого.
Але все ж…
Ніяких але! Поговори з нею серйозно. Поясни, як треба поводитись. Бо вже зовсім страх втратила.
Катерина відчинила двері й зайшла. Максим і свекруха стояли серед брудного посуду.
Серйозна розмова чудова ідея, сказала Катерина спокійно.
Вони здригнулись.
Катрусю, почала свекруха лагідніше. Чого ти так? Ми ж не зі зла.
Знаю, кивнула Катерина. Просто не звикли, що я відповідаю.
Катя, вдома все обговоримо, попросив Максим.
Ні. Що тут почалося тут і закінчиться.
Катерина сіла у крісло, де щойно сиділи гості.
Максиме, завтра їду до батьків. На тиждень. Треба все обдумати.
Що тут думати? стурбувався Максим.
Чи хочу далі жити в родині, де мене не цінують.
Катя, не драматизуй.
Це не драма, сказала вона. Це вибір. Або змінюються стосунки, або я змінюю своє життя.
Свекруха фукнула:
Ось ці молоді одразу ультиматуми!
Максиме, якщо тобі дорогий наш шлюб подумай. Не про те, як поставити мене на місце, а чому твоя дружина плакала на балконі, поки мама приймала привітання.
Через тиждень Максим приїхав до тестя й тещі. Сидів на кухні, нервово крутив обручку.
Катю, повернись, прошу. Все зміниться.
Вона довго дивилась на нього.
Добре. Спробуємо.
Більше Катерина не плакала на сімейних святах.
Бо навчилась захищати своє право на повагу.
