Ти вже не моя дочка. Хто він і звідки залишилось невідомим. Я соромлюсь за тебе. Переїдь у бабусину хату і живи, як доросла. Візьми на себе відповідальність за свої вчинки.
Оля, ти чула? До нас приїхали люди в відрядження, щоб допомогти. Хочеш ввечері в клуб зайти? сказала задоволена Машка, розвалившись у кріслі.
Машо, чого? А з Владиком я з ким залишу? Візьму його з собою? засміялася Оля.
А якщо попросити тітку Любу? обережно спитала Машка.
Оля безнадійно розмахнула рукою.
Та що ти! Вона досі не може простити мені народження сина. Адже вона хотіла, щоб мене видали за Андрія, а я поїхала до міста. Не вступила, а повернулася з живітчиком. Цілий рік на мене злюсь, лише два місяці почала розмовляти. Тож, іди кудись, може щастить, знайдеш когось.
Маша зітхнула.
Добре, підемо з Танькою. А завтра все докладно розкажу.
Ольга поклала сина спати, сама вийшла на ґанок. Гуркіт музики долинав до будинку. У шалі вона уявила, як усі танцюють і весело співають. Машка, певно, знову одягне своє «тигрове» плаття. Оля тихенько посміхнулася в ньому виглядала, наче тигрова гусениця. Зітхнула з жалем і піднялася спати.
Ранком, ще світанням, прибігла Машка. І, до того ж, мама Олі завітала в гості. Оля прикріпила пальцем губи, та Машку зупинити неможливо.
Шкода, що вчора тебе не було. Там були хлопці, навіть один мене провів його звуть Вова, балакучий і жартівливий. Сьогодні я на побачення йду, виговорила Машка без паузи.
Мама Олі, засуджуючи, запитала:
Він уже одружений?
Маша знизала плечима:
Не знаю, не заглядала в паспорт. Якщо й так, то принаймні буде про кого згадати.
Ох, дівчата, що ви робите? Андрійко чудовий жених. Я вже пропустила своє щастя, а ти, Машо, ще можеш йому голову закрутити, захопилася тітка Люба.
Тітко Любо, що ти так говориш? Кому він потрібен? І матінка його на додачу. Боже, бережи нас від такого щастя! вигукнула Машка.
Вона повернулася до Олі:
Там був хлопець, очей не відірвати. Усі дівчата захопились. А він стояв з друзями і пішов один, нікого не запросив на танець.
Тут тітка Люба задумливо промовила:
Олю, ти теж сходи в клуб. А я з Владиком посиджу. Можеш випадково зустріти серйозного, надійного чоловіка. Владику потрібен тато. Тільки одружених не підбирай вони відчувають, що жінка перед ними самотня. Зрозуміла?
Оля, не вірячи щастю, кивнула головою і, не стримавши, поцілувала маму, а потім буркнула:
Іди вже, підлиза.
У найкращій сукні Оля стояла з подругами, весело щебетала, скучили за безтурботними моментами.
Дивіться, це він. Знову прийшов, прошепотіли дівчата.
Оля з цікавістю поглянула в його бік, ноги затремтіли. Вона різко відвернулася і прошепотіла Маші:
Мабуть, підеш додому. Владик там, напевно, плаче без мене.
Машка здивувалась:
Оля, ти чого? Перший раз у клубі вибралася, а вже тікаєш назад? Ти ж ще не потанцювала.
Оля рішуче відповіла:
Пішла. А до тебе, напевно, твій Вова йде. Без мене не будеш нудитися, і попрямувала до виходу.
Біля дверей хтось схопив її за руку:
Потанцюємо, дівчино?
Оля, не дивлячись, намагалась відкинути руку:
Я не танцюю.
Кавалер був настирливим.
Дай один танець, будь ласка.
Вона нарешті повернулася, і серце пропустило удар. Це був той хлопець, випадкова зустріч з яким назавжди змінила її життя. Він її не впізнав. Від серця трохи підскочило, і вона усміхнулася:
Добре, лише один раз, бо я поспішаю.
Він закружляв її.
Розумію, напевно, ваш чоловік хвилюється?
Оля сухо відповіла:
Я не заміжня.
Він підморгнув, і це було так знайоме, що у неї зупинилося дихання.
Отже, у мене є шанс? лукаво спитав він.
Оля відступила:
Не сподівайся, і вибігла з клубу.
Дорогою додому вона плакала, бо запамятала його назавжди, ніби закохалась відразу, а він її не впізнав.
У потязі їхнє випадкове зіткнення. Вона поверталась додому після провалу іспитів, а він їхав у батьки в гості. Побачивши її сум, спробував розвеселити.
Мене Максим, сказав він. Мама називає мене Максом, племінник Мася. Обирай, що подобається.
Оля усміхнулася.
Мася цікавіше.
Він простягнув руку:
Ось, майже познайомились. А як тебе звуть, прекрасна істото?
Вона відповіла:
Ольга.
Максим кивнув серйозно:
Я так і думав. Королівське імя.
Поступово вона розповіла, що провалила іспити, і що мати довго йому це нагадуватиме.
Підготуйся взимку і спробуй ще раз, порадив Максим.
Оля зраділа:
Дякую, і справді не думала про це.
Він задумливо подивився:
Немає за що. А хтось вже казав, що ти дуже красива?
Оля почервоніла.
Я проста, не перебільшу. Але дякую.
Максим підкрався ближче:
Це правда, і несподівано поцілував її. У Ольги в голові закружилося. Що сталося далі, було і соромно, і солодко. Він швидко пішов.
Обовязково знайду тебе, сказав він.
Тільки потім Оля зрозуміла, що він навіть її адресу не запитав.
Через деякий час вона дізналася, що чекає дитину, а мати, з гіркотою, сказала:
Ти мені більше не дочка. Хто він і звідки залишилось таємницею. Мені соромно за тебе. Переїжджай у бабусину хату, живи, як доросла, і візьми на себе відповідальність за свої дії.
Оля до пологів працювала в бібліотеці, докінчила до декрету. Після пологового будинку її зустріла Машка. Мама навіть не прийшла, але коли Владику виповнилося пять місяців, її серце не витримало, і вона нарешті зявилась.
Не наша порода, вирішила вона.
Але згодом приходила частіше, приносячи онукові іграшки.
Чому так рано? спитала мама. Там нічого цікавого не було. Як Владик?
Мама усміхнулася:
Твоє чадо спить. Ну, ти прийшла, я повертаюся додому.
Оля зажмурила двері і спробувала заснути, вдалось лише на світанку. Сонна, вона годувала сина, а Владик відмовлявся їсти кашу.
Не будеш їсти кашу не виростеш, як твій тато. А він такий сильний і красивий.
Це ти про мене? Приємно. А це я так розумію мій син? лунав голос з дверей.
Оля підняла ложку.
Ти? Як? Звідки? посміхнувся Максим.
Я ж казав, що знайду тебе. Не знав, що за цей час у мене народився син. Я тоді, в захваті, забув запитати, де ти живеш. Можливо, доля сама вирішила, що нам судилося бути разом, сказав він, підморгнувши Владику.
Той весело засміявся.
Вранці мама застала щасливу Олю з незнайомим чоловіком, який задоволено ніс сина на плечах.
Це він? запитала мама.
Так, щасливо відповіла Оля.
Мама підійшла до Максима і простягнула руку:
Мене звуть Любов Георгіївна. Я буду стежити за тобою як чоловік і батько.
Максим серйозно потиснув її долоню і кивнув:
Зрозуміло.
– Ти більше не моя донька.