“Ти мені більше не дочка. Хто він та звідки невідомо. Мені соромно за тебе. Переїжджай до бабиної хати й живи, як доросла. Відчуй відповідальність за свої вчинки.”
Оленко, чула? До нас людей у відрядження привезли, допомагати нашим. Давай сьогодні ввечері до клубу зійдемо? Маринка, розсілась у кріслі, всміхаючись.
Марин, ти що? А Ярика з ким залишу? Може, візьму з собою? Оля засміялася.
А якщо тітку Галю попросити? обережно запропонувала Маринка.
Оля безнадійно махнула рукою.
Та ну? Вона мені й досі народження сина пробачити не може. Адже вона ж хотіла? Щоб я за Дмитра вийшла, а я в Київ навчатися поїхала. Не вступила, зате з животом повернулася. Цілий рік на мене дулась, тільки два місяці як знову заговорила. Тож іди з кимось іншим. Може, пощастить знайдеш собі пару.
Маринка зітхнула.
Гаразд, піду з Настею. А завтра тобі все розповім.
Ольга поклала сина спати, а сама вийшла на ґанок. Здалеку лунав гуркіт музики. Вона, закутавшись у хустку, уявила, як там усі танцюють і сміються. Маринка, напевно, знову в своїй “леопардовій” сукні. Оля ледве посміхнулася у ній подруга нагадувала веселого метелика. Зітхнула важко й пішла спати.
Зранку, ще до світанку, прибігла Маринка. І як на лихо, мама Ольги теж завітала. Оля притулила палець до губ, але де там Маринку не зупиниш.
Ой, як же тобі не пощастило вчора! Там такі хлопці були! Мене навіть один проводив Юрко, веселий та дотепний. І сьогодні ми з ним побачимось! вивалила Маринка одним духом.
Мати Ольги з осудами в голосі запитала:
Одружений, мабуть?
Маринка плечима знизала.
А хто його знає? В паспорт не заглядала. А якщо й так хоч спогади будуть.
Ох, дівчата, що ви робите? Он Дмитро чим не жених? Ну, моя вже своє проґавила, але ти ж, Маринко, ще можеш його собі прихилити, тітка Галина розпалилася цією думкою.
Тітонько Галю, ну що ви! Кому він потрібен? Та ще й мати його завжди поруч. Борони Боже від такого щастя! вигукнула Маринка.
Потім повернулася до Ольги:
Там такий хлопець був очей не відвести! Усі дівчата заворожені. А він постояв з друзями та й пішов сам. Навіть ні з ким не потанцював.
І тут сталося неймовірне. Тітка Галина задумливо промовила:
Ти б, Олю, теж до клубу сходила. А з Яриком я посиджу. Раптом зустрінеш когось гідного? Синові ж тато потрібен. Тільки одружених уникай вони за милю відчувають самотню жінку. Зрозуміла?
Оля, не вірячи своєму щастю, кивнула. Не стрималася розцілувала матір. Та буркнула:
Іди вже, підлеслива.
Оля в найкращій сукні стояла з подругами, сміялася. Як же вона скучила за легким, безтурботним веселощами.
Дивіться! Ось він! Знову прийшов! зашепотіли дівчата.
Оля глянула в його бік і ноги під нею затремтіли. Вона різко відвернулася й прошепотіла Маринці:
Мабуть, піду додому. Ярик без мене напевно плаче.
Олю, та ти що? Вперше вибралася з хати і вже назад? Навіть не потанцювала!
Але Оля вже йшла до виходу.
Пішла я. А он до тебе твій Юрко йде. Без мене не нудьгуй!
Біля дверей її раптом хтось взяв за руку.
Потанцюємо, дівчино?
Оля, не піднімаючи очей, спробувала вивільнитись:
Я не танцюю.
Але впертий кавалер не відпускав.
Подаруйте мені один танець, будь ласка.
Вона підвела очі і серце в грудях завмерло. Це був він. Той самий чоловік, випадкова зустріч з яким назавжди змінила її життя. І, схоже, він її не впізнав. Відлеглість від серця зняла, і вона усміхнулася:
Ну добре. Тільки один раз я спішу.
Він закрутив її у вальсі.
Мабуть, чоловік хвилюється?
Оля сухо відповіла:
Я не заміжня.
Він підморгнув так знайомо, що в неї перехопило подих.
То у мене є шанс?
Оля відсторонилася.
Навіть не мрій.
І вибігла з клубу.
Дорогою додому плакала. Вона запамятала його на все життя можна сказати, закохалася з першого погляду. А він не впізнав.
Тоді вони зустрілися у потягу. Вона поверталася додому після невдачі на іспитах. А він їхав до батьків у гості. Побачивши її сум, він намагався розвеселити.
Мене Олегом звуть. Мама Олеженькою, сестричка Леґунею. Вибирай, як подобається.
Оля ледь посміхнулася.
Леґуня кумедніше.
Він простягнув руку:
Ось майже й познайомились. А тебе як величають, чарівна?
Ольга.
Олег поважно кивнув:
Так і знав. Королівське імя.
Так, розмовляючи, вона розповіла, що не вступила до інституту. І що мати тепер цього ї
