Ти ж його не любиш, а колись у нас було добре Може, спробуємо все почати спочатку, добре?
Ми з Олегом розлучилися три роки тому без скандалів, усе пройшло спокійно. Як написали у заяві: «Не зійшлися характерами». Донька наша, Соломія, спочатку думала, що то звичайна сварка, а тато просто поїхав у відрядження.
На вихідних вони чудово проводили час разом гралися, гуляли, а під вечір поверталися додому, ми всі разом вечеряли. Потім Олег ішов додому, а Соломія ще довго його проводжала і стояла біля вікна, спостерігаючи, як він йде
Тиждень тому Соломії виповнилося шість. За останній рік вона і Олег майже не бачилися. Причин було дві. Олег почав зустрічатися з іншою жінкою, тому не міг присвячувати Соломії всі вихідні, а я теж завела стосунки. Я познайомилась з Богданом на екскурсії в Карпати; ми з Соломією трохи відстали, а Богдан теж щось заблукав і не помітив, що відірвався від групи. Врешті-решт ми зустріли провідника, розговорилися, обмінялися телефонами і пішли далі разом.
Якщо порівнювати з Олегом, то Богдан був небагатослівним, але дуже надійним. Він не обіцяв зайвого, його слова завжди відповідали діям. За весь час нашого знайомства він жодного разу не забув про домовленість і ніколи не спізнювався. Якщо пообіцяв значить зробить. З Олегом у нас часто були непорозуміння через це Може, тому й розійшлися.
І Олег, і Богдан мали прийти на день народження Соломії. Я переживала, як вони будуть поводити себе разом, чи не буде незручності. Відверто донька чекала на батька, хоча з Богданом у неї також склалися гарні стосунки.
Всі гості зібралися вчасно, тільки мій колишній затримався. Соломія почала просити почекати його, а я, щоб якось розважити гостей, ділилася спогадами і перемивала кісточки.
І тут батько приїхав! З величезним подарунком, а мені з розкішним букетом. Я трохи розгубилася. Богдан чемно представився, а Олег, ніби час і не минув, сів на місце господаря, почав саджати гостей, розливати домашній узвар Загалом, повернувся у роль «голови сімї».
Соломія була біля Олега постійно, а Богдан, побачивши все це, виглядав трохи скуто, хоча я намагалася приділяти йому достатньо уваги.
Але за кілька годин Богдан сказав, що має термінову роботу, ввічливо попрощався й поїхав.
Щойно він поїхав, Олег став ще більш розвязним. Коли ми пішли на кухню по торт, я попросила його трохи заспокоїтись. І тут Олег раптом каже:
Ти ж його не любиш, а нам було добре Може, повернемо все назад?
Я розгубилася Але потім відповіла:
Ні, Олеже, не хочу. У нас з тобою нічого не вийде. Нас обєднує лише Соломія, тож залишаймо все, як є. Добре, що ти дбаєш про доньку і вона тебе чекає, але я ні. Особливо після того, як ти почав жити з іншою
Та то все неважливо, лиш для тіла, а не для душі Я ж не збираюся з нею жити все життя
Тим паче, варто шукати когось, з ким би хотів будувати щось справжнє, а не
Гості почали збиратися, Олег залишився останнім. Допоміг помити посуд, вклав Соломію спати й надіявся залишитися на ніч. Коли побачив, що такого не буде, не став псувати вечір подякував за компанію, поцілував у щоку і тихо попрощався.
Я зателефонувала Богдану і запитала: «Може завтра поїдемо разом на пікнік?». Богдан радів як дитина сказав, що все відкладе і приїде за нами з Соломією о девятій ранку.
Рівно о девятій пролунав дзвінок, Соломія закричала: «Ура! Свято продовжується!». Ми втрьох неймовірно класно провели день на природі. Повернувшись додому, я запитала доньку:
Соломіє, ти не проти, якщо Богдан житиме з нами?
Дівчинка серйозно подивилася на мене і відповіла:
Ти ж завжди його чекаєш, а так бачитимеш щодня
Соломія задумалася, глянула на мене, на Богдана, а потім широко усміхнулася:
Якщо він буде завжди так смішно жартувати і приносити морозиво то так!
Я й Богдан засміялися, і в ту мить стало ясно: ми вже родина, хоч і не така, як колись. У вікно пробивалося тепле сонце, а десь на кухні залишився аромат святкового пирога. Я обняла доньку, а Богдан, трохи зніяковівши, обережно поклав руку мені на плече.
Тоді новий початок? прошепотів він.
Тоді наш початок, відповіла я, знаючи, що тепер усе буде по-іншому. І, нарешті, правильно.
