Я тобі не дружина: адже ми ж не були в ЗАГСі, так?
Яка я тобі дружина? Ми хіба до ЗАГСу ходили? Штамп у паспорті ставили? Обручку на палець одягав?
Оксана опустила очі. Вона мріяла про все це, але роки йшли, а життя плило без офіційних обіцянок.
Ні! Ні! І ні! гаркнув Олексій. Ти мені ніхто! Звідки тобі в голову прийшло, що можеш звати себе дружиною?
Олечку, не мовчи, поговори зі мною! благала вона, торкаючись його руки.
А тобі є що додати? він відіпхнувся. Ти й так ляпнула зайвого!
Та я ж нічого не сказала пробубніла Оксана.
Зарубай собі на носі: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі надутися, коханий! вона підсунулася ближче.
Краще б язик за зубами тримала! Олексій розвів руками. Звідки у вас, жіночого роду, талант однією фразою все зруйнувати? В школі вчать, як чоловіків до інфаркту доводити?
Оксана подумала, що він образився через ранкову сварку: Олексій розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? палкувала вона. У людей руки як руки, а в тебе граблі! Свою розібєш то й бог з нею, нащо мою чіпав? Навмисне, щоб улюблених не лишилося?
Звичайна побутова перепалка. Таке пропускають крізь вуха. Але Олексій, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись, увесь вечір тримав крижане мовчання. Ігнорував її, не прийшов на вечерю, хоча вона кликала тричі. Час було миритися.
Та годі тобі, купимо нові чашки у «Андріївському» у суботу! А руки ну, потренуєшся!
Які ще чашки?! Олексій блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я можу вибачитися зніяковіла Оксана. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав істерично. Якби твої слова можна було стерти «пробач», я б зараз на сьомому небі був! А так ти мене просто добила!
Боже, та що я такого сказала? їй нарешті дійшло: справа не в посуді.
А хто сьогодні заявив моїй начальниці, що вона говорить із дружиною Олексія?! він трясся від люті.
Ти в душі був, телефон дзвонив вона залепетала. Я відповіла, сказала почекати. Вона запитала, хто я. Ну, назвалася дружиною. А коли передала слухавку вона уже кинула. Що тут кримінального?
Ти ще й питаєш?! Олексій почервонів, жила на скроні заграла. Яка ти мені дружина? Ми до ЗАГСу ходили? Штамп у паспорті ставили? Обручку надівав?
Оксана зглотнула. Вона мріяла про це, але
Ні! Ні! І ні! верещав він. Ти ніхто! За яким правом ти дружиною себе уявила?
***
І довго цей цирк триватиме? усміхнулася Надія Степанівна.
Мам Оксана нахмурилася. Зараз інші часи. Тобі осуджувати? Після тата ти ж сама з ким тільки не крутила!
Не бреши на матір! та зберегла усмішку. В мої-то роки плітки не чіпляються. А ти молода подумай про майбутнє!
Мам, пятдесят пять не ста
