Я тобі не дружина: ми ж не були в ЗАГСі, правда?
Яка я тобі дружина? Ми що, до ЗАГСу ходили? Штамп у паспорті ставили? Обручку на пальці носила?
Олена опустила очі. Вона мріяла про все це, але роки минали, а життя йшло без офіційних формальностей.
Ні! Ні! І ні! гаркнув Андрій. Ти мені ніхто! Звідки тобі в голову прийшло, що можеш звати себе дружиною?
Андрію, скажи мені щось! благала вона, торкаючись його руки.
Тобі ще є що додати? він відсторонився. Ти й так зайве випалила!
Та я ж нічого не сказала пробурмотіла Олена.
Зарубай собі на носі: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі дутися, коханий! вона наблизилася.
Краще б язик за зубами тримала! Андрій розвів руками. Звідки у вас, жінок, такий талант однією фразою все зруйнувати? В школі вчать, як чоловіків до інфаркту доводити?
Олена зрозуміла, що він образився через ранкову сварку: Андрій розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? кипятилася вона. У людей руки як руки, а в тебе граблі! Свою розібєш ну добре, навіщо мою чіпав? Навмисне, щоб улюблених не залишилося?
Звичайна побутова перепалка. Таке пропускають повз вуха. Але Андрій, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись, увесь вечір мовчав, як риба. Ігнорував її, не прийшов на вечерю, хоча вона кликала тричі. Настав час миритися.
Та годі тобі, купимо нові чашки в «Рості» у суботу! А руки ну, потренуєшся!
Які ще чашки?! Андрій блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я можу вибачитися зніяковіла Олена. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав істерично. Якби твої слова можна було стерти «вибач», я б зараз був на сьомому небі! А так ти мене просто добила!
Боже, та що я такого сказала? їй нарешті дійшло: справа не у посуді.
А хто сьогодні заявив моїй начальниці, що вона розмовляє з дружиною Андрія?! він трясся від люті.
Ти в душі був, телефон дзвонив вона залепетала. Я відповіла, сказала почекати. Вона запитала, хто я. Ну, назвалася дружиною. А коли передала слухавку вона вже кинула. Що тут страшного?
Ти ще питаєш?! Андрій почервонів, жила на скроні заграла. Яка ти мені дружина? Ми в ЗАГС ходили? Штамп ставили? Обручку мені надівала?
Олена ковтнула. Вона мріяла про це, але
Ні! Ні! І ні! верещав він. Ти ніхто! За яким правом ти себе дружиною уявила?
***
І довго цей цирк триватиме? усміхнулася Наталка Іванівна.
Мамо Олена насупилася. Зараз інші часи. Тобі мені казати? Після тата ти сама з ким тільки не крутилася!
Не бреши на матір! та зберегла усмішку. В мої роки плітки не чіпляються. А ти молода подумай про майбутнє!
Мамо, пятдесят пять не вік! Тебе ще заміж можуть винести!
Знайдеться гідний чоловік чому ні? вона поправила сиві пасма. Поки сурогатами обходжуся.
Ну ти й ну! фыркнула Олена.
Тоді мати посерйознішала:
Оленко, я розумію: зараз багато хто просто живуть разом, дітей народжують. Але юридично це фактичний шлюб. Жодних гарантій!
Якщо є любов, гарантії не потрібні.
Любов піде залишиться пустота. А офіційний чоловік хоч аліменти, хоч частку у майні. А так навіть через суд нічого не вибєш!
У нас з Андрієм все чудово! Шість років разом. Навіщо штамп? Зарплати у нас однакові.
Не переконливо! матір погрозила пальцем. Хоч натяками підводи його! Називай «чоловічком», жартуй про «дружиноньку». Нехай звикає. Потім під вінець!
А якщо злякаю? Олена похитала головою. Щастя крихке не випробовуй долю!
Твоє життя, зітхнула Наталка Іванівна. Але памятай: відповідальність ознака дорослості. А у вас суцільна безглуздість.
***
Поради матері засіли в голові. Шлюб страховка для жінки. Подруга Марійка теж наполягала:
Уяви: візьмете іпотеку. Оформлять на Андрія. А якщо розійдетеся?
Песимістка!
Допустимо, він захоче квартиру племіннику подарувати. Ти навіть пикнути не зможеш! Суд без штампа марна трата нервів.
Чеків назбираю, свідків знайду!
Або Марійка лукаво посміхнулася, просто распишись із ним.
Мама теж радить «чоловічком» дражнити. Привчати поступово.
От і дій!
***
Олена почала називати Андрія «чоловіком» при кожній нагоді. Той спочатку сміявся, але потім звик. Вона й сама почала вірити в цю гру поки не відповіла його начальниці тими роковими словами: «Це його дружина».
***
Ми ж шість років разом! голос Олени тремтів. Я думала, ми сім
