— Ти серйозно? — голос Остапа затремтів, але не від подиву, а від спроби не випалити те, про що потім шкодуватиме. Він сидів на краю дивану, втупившись у коробку з ролами, які вони з Дариною так і не почали їсти. — Ти реально купила собі Tesla?
— Не Tesla, а Model S. Електрична. Ти б хоча б модель запам’ятав, якщо вже збираєшся докоряти, — відповіла Дарина, навіть не відриваючи очей від телефону. У стрічці Instagram її колега виклала фото з конференції у Львові. Усі в піджаках, але п’ють шампанське. Як завжди.
У квартирі пахло васабі, роздратуванням і щойно вимитою ванною — Дарина на автоматі протерла плитку перед приходом Остапа. Хоча вже знала, що це не допоможе.
— Я просто не розумію, навіщо тобі така машина? — Остап схопився і почав ходити по кухні. — Ти ж не гонщик. Не мільярдер. Ти що, думаєш, що тебе починатимуть поважати більше, якщо ти їздитимеш на цьому… космічному кораблі?
— Так. Саме так. А ще я зможу паркуватися не аби де, а на нормальних місцях, де є зарядка. І, уяви, мені не доведеться стояти у пробках, бо в Model S є адаптивний круїз. Це не про понт, Остапе. Це про комфорт, безпеку і — тадам! — мої гроші.
— Ти чула, що сказав тато? — натиском промовив Остап, ніби повторював заучену за ніч фразу.
— Так, на жаль, у мене все ще чудовий слух. — Дарина нарешті поклала телефон. — Він сказав, що жінці непристойно мати таку машину, бо це викликає «нездоровий ажіотаж у чоловічому середовищі». Це пряма цитата, до речі.
— Він просто переживає. Він старої школи.
— Він застарілої школи, Остапе. І ти туди ж, якщо зараз не скажеш щось, що хоча б віддалено нагадує підтримку.
Остап розплющив рота, наче хотів щось сказати, але закрив його знову. Ніби всередині нього жив радянський телевізор — звук є, а картинки немає.
— А чому не можеш— Тоді я піду, — сказав Остап, обернувшись до дверей, його голос звучав так, наче він наважився на щось останнє, але вже не мав сил боротися.
