Ти – старший брат, тож повинен допомогти своїй молодшій сестрі. У тебе дві квартири, віддай одну своїй сестрі! Недавно ми святкували день народження моєї золовки. Аліна ніколи не мала до мене теплих почуттів, і я відповідала тим же. На свято зібралася вся наша рідня: від бабусі й дідусів до самої іменинниці. Кожен прагнув привітати мого чоловіка з днем народження сестри й водночас захоплювався його щедрістю. Ми з чоловіком приймали привітання й не могли зрозуміти, чому така увага. Наш подарунок — конверт із п’ятьма тисячами гривень — був, як на таке свято, гідним, але аж надто щедрим його точно не назвеш. Все з’ясувалось, коли свекруха почала вітати дочку. – Марку, у твоєї сестри сьогодні день народження. Вона досі сама й не має пари, тож як старший брат ти повинен дбати про неї й гарантувати безпеку. Тепер ти маєш дві квартири, одну з них віддай Алінці. Всі зааплодували, а я ледве не впала зі стільця — такої нахабності не очікувала. Але все тільки починалося. – Братик, віддай мені квартиру у новій багатоповерхівці! Коли я зможу переїхати? – вирішила розставити всі крапки над “і”. В нас із чоловіком дійсно дві квартири. Одну я отримала у спадок від бабусі, ми зробили косметичний ремонт і здаємо її. Гроші з оренди йдуть на сплату іпотеки за квартиру в новобудові, де ми й живемо. У чоловіка немає прав на мою спадкову квартиру — я планувала залишити її нашій дитині, і про золовку мова не йде. – Забудь про це, квартира, яку здаємо, моя, а в іншій, про яку ти мрієш, ми живемо самі. – Ой дитинко, ти помиляєшся, бо ти — дружина мого сина, а отже все ваше майно спільне й має ним розпоряджатися твій чоловік. – Можете допомагати сестрі, як бажаєте, але без моєї власності! – Марку, скажи свою думку. – Кохана, ми заробимо більше й купимо ще одну квартиру, а цю подаруємо Аліні, адже в неї сьогодні день народження. – Ти серйозно? – здивувалася я. – Якщо з’явиться нагальна потреба, можеш віддати сестрі частку нашої спільної квартири — але лише після того, як подаси на розлучення! – Тобі не соромно так казати чоловікові? Хочеш розлучення — отримаєш! Сину, гадаю, тобі слід збирати речі й повертатися до матері, а ти — підла й жадібна! – сказала мені свекруха. Після цих слів я залишила цей божевільний дім — не хотіла бути серед тих, хто вважає, що має право розпоряджатися моєю власністю.

11 червня

Сьогодні знову згадую день народження моєї зовсім не улюбленої сестри чоловіка Ксенії. Відверто кажучи, між нами ніколи не було теплих стосунків, і ми обидві це не приховуємо. На свято з’їхалася уся наша родина від бабусі і племінників до самої іменинниці. Усі вважали своїм обовязком привітати мого чоловіка, Олексія, і при цьому з особливою захопленістю говорили про його щедрість.

Приймали ми з Олексієм ті привітання, але не могли зрозуміти, чому всі про його щедрість так говорять. Тримаю у руках конверт, у якому була грошова допомога на 6000 гривень. По-моєму, це був пристойний подарунок, але аж ніяк не надзвичайний. Вся ситуація прояснилася, коли моя свекруха почала вітати Ксенію.

Олексію, у Ксенії ж день народження. Вона ще не знайшла свою половинку, сама виховується, тож ти, як старший брат, маєш дбати про неї та забезпечити їй добробут. Тепер, коли у тебе два житла, маєш одне віддати Ксенії, піднесено заявила свекруха.

Всі почали аплодувати, і я ледь не впала зі стільця навіть уявити не могла такої нахабності! На цьому, звісно, не закінчилося.

Братику, ти мені вже в тому новенькому будинку віддаєш? А коли можна заїжджати? Ксенія вже почала ділити наше добро.

Я і Олексій дійсно маємо два квартири. Одна дісталася мені у спадок від бабусі; ми зробили там невеликий ремонт і здаємо її в оренду. Гроші з оренди йдуть на виплату нашого кредиту за нову квартиру, яку купили лише рік тому. Там ми й живемо. Олексій немає жодних прав на квартиру, яку я успадкувала її я хотіла передати майбутній дитині, а ні сестрі чоловіка!

Навіть не думай! Квартиру, яку ми здаємо, я отримала у спадок. Ми живемо у другій квартирі, тож свою мрію відклади, пояснила я.

Дитинко, ти глибоко помиляєшся. Ти дружина мого сина, отже весь ваш добробут спільний, і керувати ним має ваш Олексій, впевнено відповіла свекруха.

Можеш допомагати сестрі, якщо так хочеш, але не чіпай моє майно! звертаюся до Олексія. Ти щось скажеш?

Марійко, ми заробимо ще грошей, купимо ще квартиру, а цю віддамо Ксенії, бо у неї свято, раптом каже Олексій.

Ти взагалі це серйозно? вирвалось у мене. Якщо вже так треба, віддай сестрі частину нашого нового житла, але лише після розлучення!

Як тобі не соромно так казати чоловікові? Якщо хочеш розлучення так і буде! Сину, мабуть, пора пакувати речі і повертатися до матері, а ти, Марійко, підла і жадібна! додала свекруха.

Після таких слів я забрала свої речі й пішла. Я не хочу бути серед людей, котрі впевнені можуть розпоряджатися тим, що їм не належить.