Ти вже не моя донька. Хто він і звідки нікому не відомо. Я соромлюсь за тебе. Переїжджай у бабусине гніздо, живи, як доросла, і бережи відповідальність за свої вчинки.
Орисько, ти чула? На наш захід приїхали робітники в відрядження, допомагати. Давай ввечері в клуб Караван підемо? задоволено розслабилася у кріслі Марисенька.
Марисо, а куди ж я підеш? А Владик залишу? Візу з собою? засміялася Орися.
А якщо попросити тітку Любку? обережно запитала Марисенька.
Орися безнадійно махнула рукою.
Та що ти! Вона й досі не може простити, що я народила сина. Вона хотіла, аби я вийшла заміж за Андрія, а я замість того поїхала в університет. Не вступила, зате приїхала з живітком. Цілий рік на мене сердитилася, лише два місяці розмовляла. Тож, йди кудись, може щастить, знайдеш когось.
Марисенька зітхнула.
Добре, підемо з Тетяною. Завтра все розкажу.
Ольга поклала сина спати, а сама вийшла на ґанок. До дому долинала розмальована музика з клубу. У шалі, загорнувшись, вона уявляла, як усі танцюють, сміються. Марисенька, мабуть, вже в своєму «тигровому» платті. Орися тихенько усміхнулася вона схожа на тигрову гусеницю. Зітхнула з жалем і піднялася спати.
Зранку вдосвіта прибігла Марисенька. На диво, мама Ольги теж завітала в гості. Орися підняла пальці до губ, та куди зупинити Марисеньку?
Погано, що тебе вчора не було. Там хлопчики були. Одного навіть провів Вова балакучий, з гумором. А сьогодні я на побачення йду, випалила Марисенька без паузи.
Мама Олі засуджуюче спитала:
Він вже, мабуть, одружений?
Марисенька пожала плечима.
Не знаю, у паспорт не поглядала. Якщо і так, то хоча б про що згадати.
Ой, дівчата, що ви так переживаєте? Андрій не жених. Я вже свою долю пропустила, а ти, Марисенько, ще можеш йому голову закрутити, підхопила тітка Любка.
Тітко Любко, а навіщо ти так говориш? Кому він потрібен? Та й мамі його ще не треба. Бо ж бо, від такого щастя! вигукнула Марисенька.
Вона повернулася до Олі:
Там був хлопець такий гарний, що очей не відвести. Усі дівчата зачарувалися. Він з друзями постояв, а потім пішов один, нікого навіть на танець не запросив.
Тут тітка Любка задумливо сказала:
Олю, ти теж сходи в клуб. А я посиджу з Владиком. Можеш випадково когось зустріти серйозного, надійного. Владику татко потрібен, тільки заміжніх не підбирай. Вони нюхом відчувають, що жінка самотня. Зрозуміла?
Орися, не вірячи щастю, кивнула головою, розцілувала маму і буркнула:
Іди вже, підлиза.
У найкращій сукні вона стояла з подругами, весело щебетала, згадуючи, як скучила за безтурботними вечорами.
Дивіться, він знову прийшов, прошепотіли дівчата.
Орися подивилася в його бік, ноги її затремтіли. Вона різко відвернулася й шепнула Марисеньці:
Я, мабуть, підеш додому. Владик без мене, напевно, плаче.
Та раптом здивувалась:
Олю, що це? Перший раз з дому на танці пішла, а вже тікаєш? Ти ж навіть не потанцювала!
Орися рішуче відповіла:
Я йду. А до тебе, можливо, прийде твій Вова. Без мене нудно не буде, і попрямувала до виходу.
Біля дверей хтось схопив її за руку:
Потанцюємо, дівчино?
Орися, не дивлячись, намагалася відштовхнути руку:
Я не танцюю.
Кавалер був упертий.
Подаруйте мені один танець, будь ласка.
Вона нарешті обернулася, і серце її затріпотіло. Це був той самий хлопець, випадкова зустріч з яким змінила її життя назавжди. Він її не впізнав. Від серця трохи відлягло, і вона посміхнулася:
Добре, тільки один раз, бо я поспішаю.
Він закружляв її у танці.
Розумію, напевно ваш чоловік хвилюється? сухо сказала Орися.
Я не заміжня, відповів він, підморгнувши.
Значить у мене шанс? нахилено запитав він.
Орися відсторонилась.
Навіть не сподівайся, і вибігла з клубу.
Дорогою додому плакала, бо в памяті залишився його образ.
Потім на поїзді вона і він зустрілися. Орися поверталася додому після провалу іспитів, а він їхав у гості до батьків. Побачивши її сум, він спробував розвеселити:
Мене звати Максим. У мене мама називає мене Максом, а племінник Масьо. Обирай, що подобається.
Орися посміхнулася.
Масьо цікавіше.
Він простягнув руку:
Ось, майже познайомилися. А як тебе звати, красуне?
Ольга, відповіла вона.
Максим кивнув:
Я так і думав, королівське імя.
Вона розповіла, що провалила іспити в інституті, і що мама буде це довго згадувати.
Підготуйся взимку і спробуй ще раз, порадив Максим.
Орися зраділа:
Дякую, не думала, що скажеш.
Він подивився на неї задумливо:
Нема за що. А чи хтось казав, що ти дуже красива?
Орися почервоніла.
Звичайна я, не перебільшу, відповіла вона, і він піднявся ближче.
Але це правда, сказав він і несподівано поцілував її. У Ольги запаморочилося в голові. Потім Максим вийшов швидше.
Я обовязково знайду тебе, пообіцяв він.
Тільки потім Орися зрозуміла, що він навіть адресу її не запитав.
Через деякий час вона дізналася, що чекає дитину, а мама, з гіркотою в голосі, сказала:
Ти більше не моя донька. Хто він і звідки невідомо. Мені соромно за тебе. Переїжджаємо в бабусине гніздо, живи, як доросла, і неси відповідальність за свої вчинки.
Орися до пологів працювала в бібліотеці, дожила до декрету. Після пологового будинку її зустріла Марисенька. Мама навіть не прийшла, поки Владику не виповнилося пять місяців, і вона нарешті зявилася.
Не наша порода, вирішила вона.
Але приходила частіше, приносячи онуку іграшки.
Що так рано? спитала мама. Там нічого цікавого не було. А як Владик?
Мама усміхнулася:
Спить твоє чадо. Якщо ти прийшла, я вдома.
Орися закрила за нею двері, намагалася заснути, вдавалось лише під ранок. Сонна, вона годувала сина, а Владик відмовлявся їсти кашу.
Не будеш їсти кашу не виростеш, як твій тато. А він такий сильний і красивий.
Це ти про мене? Приємно. А це я так розумію мій син? прозвучав голос з дверей.
Орися впустила ложку.
Ти? Як? Звідки? посміхнувся Максим.
Я ж казав, що знайду тебе. Не знав, що у мене під час цього народився син. Я тоді був під враженням, забув спитати, де ти живеш. Але, мабуть, доля вже вирішила, що нам судилося бути разом, сказав він, і смішно підморгнув Владику.
Той розсміявся.
Вранці мама застала щасливу Ольгу з незнайомим чоловіком, який задоволено ніс сина на плечах.
Це він? спитала мама.
Так, щасливо усміхнулася Орися.
Мама підійшла до Максима і простягнула руку:
Я Любов Георгіївна. А ти будеш чоловіком і батьком, я буду стежити строго.
Максим серйозно потиснув її долоню і кивнув:
Зрозуміло.
Ставте вподобайки та залишайте свої думки в коментарях!
