Уяви собі, я познайомилася з Артемом рівно рік тому. Він на перших порах так переконливо запевняв мене в своїй відданості та чесності, говорив, що йому до мене щиро небайдуже. І, чесно, ми дійсно так схожі були… Обоє з невдалим шлюбом у минулому, з болючими спогадами позаду, так потребували підтримки та розуміння. Здавалося, ми знайшли це одне в одному. Ага, тільки виявилося, що він просто пристосуванець, якого цікавило лише те, щоб скористатись мною по максимуму.
Мої подруги казали мені не поспішати й не тягнути сюди його жити. Я, звісно ж, не дослухалась. Навіть не задумалась, чому в тридцять років у нього немає стабільної роботи, звідки оселитися немає, майже на вулиці, та й прав ніколи не мав. Але я все бачила крізь рожеві окуляри. Замість тверезого погляду діяла, наче наївна підлітка.
Дійшло до мене лиш тоді, коли він не з’явився додому на одну ніч, а зранку я ще й грошей не дорахувалася. Ось тільки тоді реально прокинулася. От така от історія…
Я навіть намагалась допомогти йому знайти нормальну роботу, годувала його, купувала одяг, водила в класні місця у кавярні, парки, навіть ТРЦ, де він ніколи не бував. З гаєм моїми близькими завжди був ввічливий, не сварився ні з ким, тримав образу порядності… Я щиро вірила, він зміниться й вхопиться за новий шанс.
Але я помилилася. Терпець мій скінчився. Довелось виставити його з хати. Не думай, спробував прихопити телефон, який я ж йому подарувала, та я твердо йому заявила хай забирає лише те, що сам приніс.
Було мені образливо? Ще й як! Витрачений рік життя на нього шкода до сліз. Усі ці тисячі гривень, нерви й час… Все марно. От так паразит може скористатись твоєю добротою. Але тепер я, напевно, розумніша і обачніша.
Ти намагайся не дозволити нікому так себе використати, як це сталося зі мною. Будь уважна й розсудлива, перевіряй щирість людей поряд із собою. Якщо відчуваєш фальш не зволікай, захищай себе. Не дозволяй паразитам затягнути в своє болото. Сподіваюся, моя історія буде тобі уроком.
