Я тобі не дружина: ми ж не були в ЗАГСі, правда?
Яка я тобі дружина? Ми що, до ЗАГСу ходили? Штамп у паспорті ставили? Обручку на пальці носила?
Оксана опустила очі. Вона мріяла про все це, але роки минали, а життя йшло без офіційностей.
Ні! Ні! І ні! гаркнув Олег. Ти мені ніхто! Звідки тобі взявся такий нахальний титул?
Олежку, скажи хоть слово! благала вона, торкаючись його руки.
Тобі ще мало? він різко відійшов. Ти вже й так наговорила зайвого!
Та я ж нічого пробурмотіла Оксана.
Запамятай раз і назавжди: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі вже надуватись, коханий! вона наблизилась.
Краще б язика за зубами тримала! Олег розвів руками. В вас, у жінок, спецкурс, як чоловіків до білого калення доводити?
Оксана згадала ранкову сварку: Олег розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? палкувала вона. У людей руки руки, а в тебе корявиці! Свою розібєш ну й бог з нею, нащо мою чіпав? Спеціально, щоб нічого рідного не лишилось?
Звичайна побутова перепалка. Таке минає повз вуха. Але Олег, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись мовчав увечір, немов підморожений. Ігнорував, не прийшов на вечерю, хоч вона кликала тричі. Час миритись.
Та годі вже, купимо нові чашки у «Амсторі» в суботу! А руки ну, потренуєшся!
Які ще чашки?! Олег блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я ж вибачитися можу зніяковіла Оксана. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав гірко. Якби твої слова можна було стерти «пробач», я б зараз на сьомому небі був! А так ти мене просто добила!
Господи, та що я такого сказала? їй ур
