Люба моя, хіба ти віриш у ці дурниці? коханий навіть не глянув толком на світлину. Я кохаю лише тебе, і мені більше ніхто не потрібен. Це точно якийсь фотошоп.
Справді? А кому це треба, як ти думаєш? Любу здивувало, з якою байдужістю Аркадій відреагував на все це. Навіть відмазувався він якось ліниво.
Салон краси, який залишила їй у спадок бабуся, не надто цікавив Любов. Більше їй до душі було викладати дітям малювання у мистецькій школі. Хоча від спадщини, зрозуміло, відмовлятись не стала.
Салон приносив добрий прибуток, ним вправно керувала надійна жінка.
Завдяки цьому Люба могла займатися улюбленою справою і не хвилюватися ні про що. Хіба що родини їй не вистачало.
Після смерті бабусі в 27 років Люба відчула себе зовсім самотньою, аж поки через рік не познайомилася на виставці із Аркадієм.
Гарний чоловік із трохи соромязливою усмішкою підкорив її своєю ввічливістю, добротою та турботою.
Через два місяці Аркадій запросив її до себе додому познайомитись з вітчимом Юрієм Вікторовичем.
Мого рідного тата не стало, коли мені було чотири, розповідав коханий. Вдруге мама вийшла заміж через десять років.
Дядька Юру я так і не став називати татом, але стосунки у нас хороші.
Коли два роки тому мама померла, я залишився жити з ним.
Юрій Вікторович відразу сподобався Любі. Стрункий, погляд живий, мова правильна й не скажеш, що йому 56.
І Люба, схоже, йому припала до душі.
Повезло ж нашому ледащо, галантно цілуючи обраній руку, пожартував Юрій Вікторович.
Та чого ледащо, дядьку Юро? посміхнувся Аркадій, удаючи образу.
Бо справжній чоловік не працює менеджером по хобі-товарах, весело відказав вітчим. Ну, головне наречена у тебе чудова!
Люба спочатку ніяковіла, а потім увесь вечір сміялась з його жартів, навіть змусивши коханого трохи приревнувати.
За пів року Аркадій зробив їй пропозицію. Вона була настільки закохана, щаслива, що не одразу зрозуміла, яке фото прийшло їй у месенджер.
А коли роздивилась просто зніяковіла.
На фото її Аркадій ніжно обіймав і цілував якусь дівчину, як завжди, несміливо посміхаючись. Дата внизу кадру була свіжою минулі два тижні.
Люба моя, серйозно, ти віриш у таку маячню? Аркадій ледве глянув на фото. Я кохаю тільки тебе, мені більше ніхто не потрібен. Ясно, що це монтаж.
А кому це вигідно? Любу зачепило, що Аркадій ставиться до всього так байдуже. І навіть не намагався виправдовуватися.
Без поняття, відповів він спокійно. Людей дивакуватих повно.
І тут зірвалась Люба. Інший б накрутив себе, б клявся у коханні, обіцяв захистити, а Аркаша не те що зрадив, ще й каятись не збирається.
Ти зрадник! Весілля не буде! Люба у сльозах вибігла з квартири під приголомшеним поглядом нареченого.
Три дні вона плакала вдома, ще тиждень не виходила на вулицю, оформила лікарняний. Передумала все Аркадій, до речі, жодного разу не згадався.
Потім взяла себе в руки.
А якщо ці фото справді підробка? Може, хтось вирішив їх посварити? Зараз із нейромережами можна зробити будь-що. А вона, Люба, так легко здалася.
До її подиву, дівчина з фото виявилася справжньою. За допомогою інтернету знайшли сторінки у трьох соцмережах. Суперниця звалась Вікторія, зустрітися погодилася одразу.
Та це старі знімки, усміхнулася вона, коли Люба розповіла їй про ситуацію і показала фото. Вже понад рік минуло.
Але ж ось дата, розгубилась Люба.
Ой, дату підправити найлегше, Віка співчутливо подивилась. Якщо дуже треба.
Це ти зробила?
Боже борони! Навіщо мені? Ми з Аркадієм вже давно розійшлися, зустрічалися всього кілька місяців характерами не зійшлися. І взагалі, я скоро заміж виходжу.
Справді? Чогось на твоїй сторінці нема ніяких наречених, Люба глянула з підозрою.
Щастя тишу любить, не розгубилась Віка. Як відгуляємо весілля побачиш фотки.
Виходить, хтось справді очорнив Аркадія, а вона повірила. Треба терміново все виправляти.
Коли Люба писала чи дзвонила нареченому, він не відповідав. Через два дні вирішила приїхати до нього додому сама.
Приїхала ввечері і побачила, як він виходить з авто її давньої подруги-Катерини.
Дівчата зросли на одному подвірї, колись навіть дружили. Але Любі з вольовою, яскравою, напористою Катею завжди було трохи важко.
З часом віталися, а спілкувалися хіба рік тому, коли померла бабуся Люби.
Катя постійно просила продати їй салон мовляв, там масажний кабінет ідеально впишеться.
У Каті два таких уже було, і місце дуже вигідне.
Ну, Люба знала, що у колеги коїться у тих кабінетах! І салон собі потрібен.
Відмовляла уже не раз. А Катя, може, вирішила помститись відібрати жениха?
Поки це все крутилось у голові, двоє мило попрощалися, і Катя поїхала.
От бачиш, казав, що Аркаша ледащо, пролунав й раптом тихий голос за спиною. Люба здригнулась.
Добрий вечір, Юрію Вікторовичу! зніяковіла Люба.
Вітаю! Не сумує Аркаша. Та одружуйся краще зі мною, вітчим з посмішкою, але серйозними очима сказав ці слова.
Вибачте, зараз не маю часу, кинула Люба і швидко побігла додому.
Катю знайти було легко. У дворі вона саме припаркувалася.
Нареченого мого вирішила переманити? подивилася Люба їй у вічі. От з фото прокололась, я все зясувала.
Які фото? Катя справді здивувалась. Про що ти?
Не ти мені надіслала світлини Аркадія з іншою? Не вийшло тебе підставити сама себе ?!
Любо, ти нормально? Я нічого не надсилала. А Аркаша вже тиждень за мною упадає. Ви ж розійшлись
Люба вдивилася у Катю ніби не бреше. Треба осмислити все вдома, в тиші.
А я думала, ти салон нарешті продаєш! крикнула Катя вже їй навздогін, та Люба не обернулася.
Вдома, трохи заспокоївшись, Люба знову набрала Аркадія. На здивування той підняв.
Ну, приїжджай, не надто радісно погодився на зустріч. Я трохи захворів, недобре почуваюсь.
Нагоди чекати не треба було.
Аркашу, я помилилась! Прости, я тебе так люблю, приревнувала страшенно, все виглядало переконливо Вибач.
Ну та й що, знизав плечима він. Буває.
Ти найкращий! Люба кинулась йому на шию. Я тебе так кохаю!
Але Аркадій ніжно відсторонив.
Залишимось друзями.
Як? Ми ж мали одружитися
Любо, скривився він, я вирішив одружитись із Катею.
Що? Ти ж клявся у коханні! Ми ж весілля планували
Без істерик, будь ласка. Власне, через твою вразливість я і передумав. Мені не треба цих бурь почуттів.
До того ж у Каті бізнес вигідніший, доходи кращі. Мені треба думати про своє майбутнє.
Вона ніби заніміла. І що вона мала сказати?
Аркадій просто використав її, а тепер легко замінив на іншу.
Люба вискочила з квартири улюбленого, сплигнула сходами, а надворі ледь не впала на лавку від безсилля.
Минули пять хвилин і поряд опинився Юрій Вікторович.
Бідна моя дитино, обережно погладив її по голові. Не переймайся, ліпше зараз все зясувати
Я лише не розумію, хто це все підстроїв?! Любка розплакалась.
Це я… тихо вимовив Юрій Вікторович.
Ви? Навіщо? навіть сльози миттю зникли.
Я в тебе закохався з того першого вечора, коли ти прийшла до нас. Одразу вирішив: одружуся. А ти ніби і не помічала, тільки Аркаша, Аркаша. Навіщо тобі він?
Але ви ж старший І взагалі, я кохала Аркадія Чи вже ні…
Ось так. Спершу думав щось підстроїти, але почув, як він хвалиться, що знайшов собі заможну наречену. Тоді зрозумів не відпустить. Тому вирішив діяти інакше. Та неважливо.
Та ви ж усе моє життя зруйнували!
Ні, зберіг. Потім би ще більше боліло. Виходь за мене, Любко?
Ви божевільний! різко підвелась і пішла додому.
Вона виїхала з міста, але Юрій Вікторович її знайшов і не переставав благати. Врешті вони почали спілкуватись, але залишились друзями. Через рік чоловік помер, залишив Любі все, але вона цим не зраділа. Вже звикла до його мудрості й людяності.
Аркадій, до речі, був добряче злий за втрату квартири, але їй байдуже вона вже навчилась цінувати себе понад усе.
