– Куди це ти такий виряджений? – запитав сусід, побачивши Олега у строгому костюмі з краваткою.
– До сина на випускний, – відповів той.
– Нічого собі! Швидко ж чужі діти ростуть…
– Свої теж, – усміхнувся Олег.
– Це так… Значить, скоро звільнишся від аліментів?
Олег глянув на сусіда так, що тому стало моторошно:
– До чого тут це?
– Як до чого? Не набридло гроші колишній віддавати?
– Не набридло, – кинув Олег і, залишивши сусіда в розгубленості, пішов геть.
Поступово гарний настрій повернувся. Нахлинули спогади…
***
Того дня, коли його життя різко змінилося, Олег перебував у цілковитому спустошенні.
Здавалося б: вільна людина, заробляє краще за багатьох, живе у прекрасній квартирі, уваги жінок не позбавлений, на роботі – усе гаразд, бізнес квітне. То чому ж йому так погано? Ніщо не радує. Нічого не хочеться. Усе байдуже.
Вийшовши з офісу, Олег зрозумів, що ось-ось почнеться дощ. Небо затягнулося хмарами, піднявся сильний вітер.
Він викликав таксі – не вистачало ще промокнути.
Машина, як на зло, була в сервісі, а парасольки в Олега й відродженОлег взяв хлопчика на плечі, і в цю мить зрозумів, що справжнє щастя – це не матеріальні речі, а можливість бути поряд із тими, кого любиш.
