У них що, рідні зникли? Нащо ти їх привела? Жалко тобі Жалко? А нас не жалко? Ми й самі тут як селедки в бочці! Завтра ж дзвони в соцслужбу, я тобі кажу! Нехай вони розбираються!
Юрій злісно дивився на дружину. Вона щойно повернулася з поминок подруги. Не одна Біля порога стояли діти. Чотирирічна Соломія та чотирнадцятирічний Максим нервували, не знаючи, як реагувати на холодний прийом господаря.
Ганна акуратно підштовхнула дітей у бік кухні і тихо сказала:
Макс, налий Соломії компоту, собі теж візьми. У холодильнику стоїть.
Коли діти вийшли, вона обернулася до чоловіка:
Тобі не соромно? Оксана була моєю найближчою подругою! Ти думаєш, я залишу її дітей на волю долі? Уяви, як їм зараз? Тобі сорок, а ти все ще біжиш за порадою до мами! Подумай про них!
Добре, я зрозумів, але ти ж не хочеш залишити їх у нас? вже спокійніше запитав Юрій.
Хочу! Я хочу оформити опіку! У них нікого нема, зрозумів? Батько невідомо де. Його навіть на похороні не було.
Оксана рано залишилася без батьків. Є якась тітка, але вона відмовляється літня вже. А в нас все одно дітей нема.
Ганно, я ж твій чоловік! Ти хочеш дізнатись мою думку?
Юрко, що з тобою? Ти ж добрий чоловік. Я ж тебе знаю. Інакше б не привела дітей без твого дозволу. Ти що, боїшся витрат? Ми ж подолаємо!
До того ж, діти не малі. Максим продовжить школу, а Соломію відведемо в садок. Нам майже нічого не доведеться міняти!
Так, але ж моя мати Ганно! Вона мене зїсть, як дізнається! Вона й так дорікає, що онуків нема!
Твоя мама не повинна втручатися в наші справи. Ми ж хотіли усиновити дитину. Нащо брати чужу? Максим і Соломія нас знають. І ми їх знаємо.
Може, ти й маєш рацію, але ми хотіли одного малюка! Одного! Соломія ще добре. А Максим? Підліток! З ним клопоту не оберешся!
І ти, і я були підлітками. Все налагодилось. Виросли і нічого, нормальні люди.
Гаразд, побачимо. Нехай поки живуть
Ганна поцілувала Юрія в щоку і посміхнулася. Вона не сумнівалася в ньому. Він завжди був таким: бурчав, лаявся, а потім приймав ситуацію і допомагав.
Вона пішла на кухню готувати вечерю. Завтра соцслужба, довідки, папери
Так почалося нескінченне коло клопотів. У кіно осиротілі діти одразу знаходять родину. Насправді купа документів і перевірок.
Максима і Соломію ледь не забрали в інтернат. Але Юрій і Ганна доклали всіх зусиль, щоб залишити їх у себе.
З дітьми проблем не було. Соломія швидко відволікалася на іграшки. Максиму було важче.
Одного разу Юрій відвів його вбік, взяв за плече і сказав:
Максиме, я знаю, як тобі важко. Я й сам не уявляю, що робитиму, якщо щось станеться з моєю мамою. Але заради Соломії будь сильним.
Якщо хочеш плакати скажи. Підемо, де ніхто не побачить. Такий біль не можна тримати в собі. Але Соломії не показуй злякається.
Після цього Максим почав поважати Юрія. Ганна помічала, як вони разом ходили, а потім поверталися, наче друзі.
Родина пройшла низку перевірок. Подружжя взяло кредит, зробило ремонт, купило меблі. Влаштували Соломію в садок. Коли Максим засумував за футбольною секцією оплатили й її.
Нарешті, опіку оформили. Юрій влаштувався на підробіток. Ганна, вчителька фізики, почала займатися з учнями вдома за додаткові кошти.
Минув рік. Діти звикли. Соломія навіть називала Ганну «мама».
Навіть Юрієва мати, Надія Степанівна, змінила ставлення
Наближалося літо, і Юрій запропонував:
Поїдемо на море! Але не в Одесу у Болгарію! Якраз гарячий тур побачив. Зараз подзвоню, заброную.
Ганна погодилася. Вона втомилася за цей рік.
Одного разу їй подзвонила колега. Під час розмови Ганна згадала про поїздку.
Вам щастить! зітхнула та. А я знову на дачі сидітиму Грошей не вистачає. Ви, мабуть, чималу допомогу отримуєте?
Ганна замовкла. Вона ніколи не думала про гроші. Пенсію дітей вони відкладали на навчання Максима.
Пізніше вона розповіла Юрію.
Мені теж таке казали, зізнався він. Один знайомий сказав: «Дітей узяли тепер машину нову купуй!»
А твоя мама казала, щоб я зуби полікувала «гроші ж є!»
Начальник казав, що пільги тільки для своїх дітей.
Сусідка питала: «Легше живете?» Я відповіла: четверо більше їсти треба!
Вони думають, ми через гроші їх узяли? спитав Юрій.
Нехай думають, що хочуть!
Може, не їхати в Болгарію? Подумають, що гроші дітей витрачаємо!
Що ж робити? знітилася Ганна.
Нічого! Їд
