“Щасливий квиток”
— Світлано, дай мені пояснити! — на порозі стояв задиханий Богдан.
— Що вам від мене треба? Ідіть розбирайтеся зі своїм начальством!
— Ти не зрозуміла… Вибач… Ви не зрозуміли. Закрийте всі двері та викличте поліцію. Повірте мені!
Світлана з нерозумінням дивилася на Богдана, що вже зникав у сходах. Що це має означати? Чому звичайний майстер поводиться так дивно?
Раптом вона почула галас на нижньому поверсі. Гучні голоси, брязкіт розбитого скла та крик Богдана:
— Світлано, тікай!
Дівчина миттєво захлопнула двері. Вона нічого не розуміла, але зробила так, як просив Богдан. Двічі завернула засуви, встромила ключі у замок зі свого боку. Тремтячими руками набрала 102.
У двері постукали, і Світлана здригнулася. Притиснувши телефон до грудей, вона благала, аби це скінчилося.
— Красуне, ти там? Чуємо тебе. Відчиняй по-доброму, не чіпатимемо, обіцяємо, — пролунав огидний голос за дверима.
Світлана мовчала, ледь дихаючи. Голоси стихли, але почулися дивні звуки — хтось намагався відкрити двері з іншого боку.
— Ця дурниця ключ засунула. Чуєш? Не утамуй долю! Відчиняй!
— Ідіть геть! Я поліцію викликала! — вигукнула дівчина, але зараз же затулила рота долонею.
— Напрасний крок, кралечко, — проворчав той самий голос. — Рушаймо, хлопці. Ще повернемось, чув?
Незнайомці почали спускатися сходами. Звуки стихали, а потім зовсім затихли. У вухах дзвеніло. Дівчина сповзла по стіні, не випускаючи телефона.
Знову стук. Світлана ледь не скрикнула, але голос за дверима приніс полегшення:
— Відчиняйте, поліція!
Світлана сиділа за кухонним столом, розповідаючи свою історію. Рядовий записував свідчення. Її досі трясло.
— Хто такий Богдан і де ви з ним познайомились? — запитав другий офіцер. По його командному тону було зрозуміло — старший у патрулі.
— Пів року тому купила пральну машину. Нову. Минулого місяця потекла. Звернулася до магазину, а мене направили до сервісу. Майстром призначили Богдана.
— Ви бачилися раніше?
— Ні. Вперше побачила, коли він приїхав.
— То ви впустили до себе незнайомця?
— Ви про що? Це офіційний сервіс! Його співробітник. Я ж не першого стрічного впустила.
І справді, підстав не довіряти не було. Богдан прийшов у призначений час. Високий, підтягнутий хлопець у фірмовому одязі, з великою валізкою інструментів. Уважно оглянув машину, робив нотатки, заповнив офіційний акт. Світлана підписала — все було чисто.
— Готово! Працюватиме як нова! — сказав майстер і простягнув їй папірець.
— Що це?
— Мій номер.
— Це ж не порушення правил вашої компанії?
— Не зрозумійте неправильно. Раптом щось із машиною. Через сервіс заявки довго обробляються, а якщо подзвоните мені — приїду швидше.
Світлана зітхнула з полегшенням. Логічно — до першого візиту чекала цілий тиждень.
Але через кілька днів машина знову потекла. І дівчині довелося знову викликати Богдана.
— Приїду, перевірю. Безкоштовно, звісно.
— Не розумію, що з нею.
— Не хвилюйтесь. На цю марку багато скаржаться.
Закінчивши, він витер руки і посміхнувся:
— Сподіваюся, більше не знадоблюся.
— І я сподіваюся. Дякую!
Після цих пригод Світлана забула про майстра — причин для зв’язку не було. Він теж не намагався її турбувати. Але коли машина потекла втретє, номер Богдана не відповідав.
Витерши підлогу, дівчина розплакалася. «Дурна залізяка!» — у розпачі вдарила дверцята.
Залишалось лише звернутися до сервісу. Оператор дивувалася:
— Майстер Богдан відзвітував, що поломку усунуто. Ви кажете, він приїжджав повторно? Але я не бачу заявок…
— Ви не розумієте! Він казав, що з цією моделлю постійні проблеми, і що простіше зв’язуватися напряму.
Щось було не так. Новий майстер мав приїхати лише завтра. А Богдан зник.
Того ж дня в двері постукали. На порозі стояв сам Богдан — блідий, з переляком у очах, і благав закритися та викликати допомогу.
— Більше я нічого не знаю, — видихнула Світлана.
— Під час ремонту ви спілкувалися з ним?
— Ні. Про що мені з майстром розмовляти?
— Казали, у нього були інструменти? — усміхнувся рядовий.
— Віник же вони з собою не носять! — спалахуСвітлана глянула у вікно, де вже виблискували сині ліхтарі патрульних машин, і остаточно зрозуміла — тепер вона безпечна, але довіряти своїм страхам більше ніколи не буде.
