**_Щоденник_**
Сьогодні Марійка з нетерпінням чекала кінця робочого дня. Уявляла, як вийде з офісу, а біля авто її зустріне коханий чоловік, і вони поїдуть у улюблену кав’ярню. Саме там вони п’ять років тому в цей день й познайомились.
Вискочила з роботи — а він уже стоїть біля машини, посміхається:
— Привіт, Іванку, — пригорнулася до нього, а він поцілував у щоку.
— Ну що, поїхали до нашої кав’ярні? — ніби запитав, ніби запропонував. Вона щасливо засміялась, кивнула. Чекала подарунка.
Посиділи трохи, але він нічого не дав. Тоді Іван сказав:
— Ладно, їдемо додому. Подарунок чекає там.
— Який? Чому не взяв із собою? — здивувалась вона.
— Побачиш і зрозумієш, — загадково відповів.
Під’їхали до дому. Іван підійшов до чужого авто, натиснув сигналку — двері відчинились.
— Ось, кохана. Тепер це твоє.
Марійка оніміла. Машину? Цього вона не чекала. Кинулась йому на шию:
— Дякую! Я ж завжди казала — у мене найкращий чоловік у світі!
Вона боготворила його. Іван працював без вихідних, щоб забезпечити їхнє майбутнє. Мріяли про великий будинок за містом, потім — про дитину. Жили у трикімнатній квартирі Марійки, яка дісталась їй від бабусі.
— Тепер це твій автомобіль. Я знав, що ти мріяла, — сказав він.
Вдома відсвяткували п’ятиріччя весілля й покупку машини. У кав’ярні не випили — Іван був за кермом.
Наступного дня Марійка приїхала до офісу на новій червоній машині. Колеги вже чекали:
— Мій Іванко подарував мені авто! — вона заплющила очі. — Ой, дівчата, якщо б ви знали, який він у мене чудовий. За п’ять років ми навіть не сварились.
Дехто щиро вітав, але одна — Люба, колишня однокласниця Івана, — аж кипіла від заздрості. Вона зі школи кохала його. Дивилась на Марійку й думала:
*”Чому одним усе, а іншим нічого? Нічого, ще пострибає вона у мені!”*
А Марійка, наївна, не розуміла, що щастя любить тишу. Вона вірила, що всі радіють за неї, не підозрюючи, що хтось готовий піти на підлість, щоб відібрати її долю.
Перед кінцем робочого дня Іван подзвонив — сказав, що затримається через роботу. Вона зітхнула. Нічого, він працює на їхню мрію.
Вийшла з офісу, підійшла до машини:
— Ну що, красуню, поїдемо додому.
По дорозі заїхала до торгового центру, купила годинники для Івана.
— Приємно дарувати подарунки, — думала вона.
Біля дому зменшила швидкість, раптом — глухий удар. Вискочила — на дорозі сидить чоловік, тримається за ногу.
— Боже, це я вас збила? Вибачте, викликаю швидку!
— Не треба, — відмовився він. — Просто синцю. Можна прикласти лід.
Запросила його додому. Він погодився. Піднялись, вона перев’язала його, без кінця вибачалась.
— Та годі, — сміявся він. — Мене звати Тарас. А вас?
— Марійка.
Його погляд був занадто відвертим. Незабаром він підвівся, але раптом зупинився біля їхнього фото з Іваном.
— Ви ж його знаєте? Хоча, яке питання — разом на фото. То ваш брат?
— Ви з ним знайомі? — здивувалась вона.
— Так! Він чоловік моєї сестри. Працьовитий, постійно на шабашках, заробляє на котедж. Мало буває вдома…
Їй стало погано. Вона не пам’ятає, як Тарас пішов. Його слова встромилися в серце ножем. Вона закрила очі, шептала:
*”Цього не може бути…”*
Але це була правда. Відкіля Тарас знав про їхні плани?
Коли Іван повернувся, вона вдавала, що спить. Не хотіла бачити його. Вирішила мовчати. На роботі колеги теж не питали, хоч і помічали її стан.
*”Де він зараз? На роботі? Чи в тієї жінки, сестри Тараса?”*
Думки не давали спокою. А Тарас тепер часто з’являвся: біля офісу, біля дому.
— Це вже не випадковість, Марійко, — усміхався він.
Одного разу у кав’ярні вона розповіла про Івана.
— Він не брат, а мій чоловік.
— Що?! — Тарас удав обурення. — То він живе подвійним життям? Моя сестра вагітна від нього! Подавай на розлучення!
Іван помітив, що дружина дивно себе поводить. Вона теж вирішила поговорити. Але раптом подзвонили з його роботи:
— Марійко, Івана забрала швидка!
У лікарні він був без свідомості — травма голови. Його колега Дмитро розповів:
— Він працював без відпочинку. Ви ж знаєте, як він мріяв про котедж…
— А ви нічого не знаєте про його другу сім’ю? — спитала вона.
— Що?! У нього немає нікого, крім вас! — Дмитро здивувався.
Тоді вона розповіла про Тараса. Дмитро запропонував звернутись до поліції.
Виявилось, Тарас — брат Люби, її колеги. ВониВиявилось, що Тарас — брат Люби, її колеги, і вони разом задумали цей брудний план, щоб розлучити її з Іваном.
