Урок для дружини
Ситією вже мені, Роман з обуренням відкинув ложку, обертаючи роздратований погляд на дружину. Це хіба можна їсти? Розм’якшені макарони, які вже схожі на клейстер, та дві котлети, ще сирі всередині! Що ти весь день робила, телефоном гралася?
Та як ти можеш?! театрально вдихнула Домініка, крадькома сховавши злощасний смартфон, Я, між іншим, за Марком дивилася! Він така шкода у всьому батька переплюнув, злопам’ятно додала вона і хитро скоса поглянула, як чоловік аж почервонів. Це страшенно важко, розумієш? Все сиплеться з рук… Після народження дитини я зовсім інша стала
Маркові вже майже три, Роман намагався говорити спокійно, але голос ледь тремтів. Давно вже пора в садочок, а тобі вертатися до справ. Одразу стане легше!
Чому маю в сад віддавати сина? образилась Домініка. Хочеш, щоб ми знову в лікарнях валялися?
Дитиною займатися треба! Розвивати його! Якщо ти не знала!
А ми займаємось! Марчик для свого віку дуже розумний лікарка невролог казала, вперто захищала вона своє. Такі балачки між ними спалахували вже не вперше, і Домініка щоразу лякалася, що дитину силоміць віддадуть чужим. А йти на роботу їй ну зовсім не хотілося! За час декрету вона призвичаїлася тринькати час у Facebook, курувати постами знайомих і вже відірватися від цього вважала за неможливе.
Кому дякувати за це? не витримавши, Роман так влупив по столу, що тарілка стрибнула. Моїй мамі! саме вона гуляє з Марком, читає йому казки… А ти спиш або сутулишся з телефоном! Невже важко навести лад, приготувати щось нормальне? Навіщо я з роботи приходжу, щоб ось це жерти? з огидою глянув він на творіння дружини.
Я тобі не куховарка! І прибиральницею ніколи не буду! Я дружина моє життя має бути зручним і легким. А ти чоловік, от і думай як забезпечувати!
Домініка була переконана у своїй правоті. Після десятків серіалів, купи передач з Ольгою Герасимюк і дочитування ниток форумів, її уявлення про роль дружини сильно змінилося: колись вона вважала, що має піклуватись, допомагати чоловікові в усьому, але тепер їй усе це здавалося долею служниці. Вона цінувала себе занадто високо, щоб стояти поруч із хатньою прислугою.
Ось як значить, з холодом у голосі кинув Роман після її монологу. Я працюватиму на роботі, а ти будеш лежати й телефонувати? Оце життя!
Я займаюся самоосвітою, гордо парирувала Домініка. Ти ще колись пишатимешся такою дружиною. Я ж розумна, можу підтримати будь-яку тему.
Та що ж ти останнім читала? А що дізналася нового? Роман устав, двома кроками наблизився, навис над нею. Ну? Чого мовчиш? Чи тільки в стрічці сидиш? То не знання! Навіть ток-шоу тебе не вчать гарного, там лише крики і пересуди, суворо додав він. Скажи мені чітко: будеш займатися і домом, і Марком як нормальна мати?
Ні! Я вже сказала, не служниця я
Домініка вибухнула бурею претензій: і зарплати малі, і тиран із нього вдома, і постійно його немає… Роман лиш мовчки вислухав усе це й коротко кинув:
Розлучення.
Що? здивовано перепитала вона, ще збираючись випалити нову обурену тираду.
Розлучення, спокійно повторив Роман. Я знайду нормальну жінку, яка стане й мені дружиною, й хлопчику мамою. Ти ж проводиш з Марком хіба дві години на день, усе інше роблять бабусі. Що ти за мати тоді? І за дружину тебе рахувати не можна.
Спершу Домініка злякалася, а потім лише знизала плечима: він що, справді розлучатиметься? Шантаж, не інакше! Хто йому віддасть сина вона ж мама, геть усе цим сказано!
Та Роман змінився. Домініку майже не бачив, не вітався йшов в іншу кімнату. Марка з бабусею відправили на Азов, і Домініка сама дала на це згоду, бо телефонувати стало зручніше, коли ніхто не відволікає. Але за тиждень їй стало порожньо й сумно без Марка, й вона почала часто дзвонити свекрусі.
За два тижні після сварки прийшла повістка до суду. Роман слова дотримався подав на розлучення. А в суді її чекала ще одна дивовижа власна мати стала на бік зятя.
Переконана, що Марко має жити з батьком, впевнено мовила пані Оксана, дивлячись на дочку суворо. Домініку материнський інстинкт оминув, сином займався лише я й Катерина Олександрівна, мама Романа. Сам Роман багато працює, але часу хлопцеві приділяє більше, ніж треба.
Суддя лише кивала й дивилася на знервовану жінку крізь посмішку. А що, недарма у Домініки немає нічого: ні житла, ні роботи, ні стосунків з сином. Шанси дорослого на опіку цілком реальні.
Я прошу відстрочку! Не розлучайте нас! Дайте шанс! Домініка в риданнях. Романе, я клянусь, змінила все життя. Жодних дурниць про служниць! Стану найкращою дружиною! Тільки повір!
Добре.
*************************
Місяць тому.
Мені соромно за дочку! хитала головою Оксана Павлівна. Романе, ти мені, синку, вибач. Сидить вдома днями, а ладу нема ніде. Дитиною не займається Якщо захочеш розлучення засуджувати не буду. Дозволь лише бачити Марка більшого не прошу.
Я люблю Домініку попри її вибрики, тяжко зітхав Роман. Але картина погана. Хочу дати їй шанс.
І правильно. Я навіть скажу, як це зробити. Подавай на розлучення: три місяці на примирення для неї це буде як відро холодної води на голову.
*************************
Домініка урок засвоїла. Квартира знову стала чистою, пахло смаженими варениками. Й сама вона стала лагіднішою, уважною. І навіть на Марка нарешті звернула увагу, від чого син щиро тішився: дуже вже любив свою безталанну, але рідну матусюМаленький Марко повернувся додому й розгублено забіг на кухню. Він втупився у маму, яка, всупереч звичці, ставила тарілки й усміхалась йому. Домініка підвела хлопчика до столу, пригладила чубчик і пошепки прошепотіла:
Пробач, синочку. Тепер у тебе завжди буде мама, що поруч.
Ввечері, коли Роман повернувся з роботи й побачив не лише блискучі підлоги й запах пиріжків, а й затишну вечерю втрьох, він на хвилину затримався у дверях: ніби хтось повернув давно втрачене тепло додому. Домініка втомлено, але радісно посміхнулась чоловікові. Не було більше телефонів на столі тільки родина, сміх сина й ледь пом’ята, але щира записка на холодильнику: «Сімя найважливіше. Вдячна за другий шанс».
Цієї миті Роман зрозумів, що справжні зміни починаються з болю, а щастя з вибачення. Він обійняв дружину й сина, залишаючи позаду образи й старий гнів. За вікном було літо, і вечори обіцяли теплі казки на ніч, разом для всіх трьох.
