Ой, слухай, я розповім тобі цю історію, але так, як було б у нас, в Україні.
Усе пють, пють, повно пляшок, а їжі зовсім немає. У хаті знову гості. Гості були в них майже завжди.
Усі пють, пють, повно пляшок, а їжі зовсім немає. Хоч би шматочок хліба знайти а на столі тільки огірки й порожня консервна банка, Лесь ще раз уважно оглянув стіл, але нічого їстівного не знайшов.
Гаразд, мамо, я йду, сказав хлопчик і повільно почав одягати свої пошарпані черевики.
Він ще сподівався, що мама його зупинить і скаже:
Куди ж ти, сину, голодний, а на дворі холодно. Сиди вдома. Зараз зварю каші, випроваджу гостей і приберу.
Він завжди чекав ласкавого маминого слова, але вона не дуже любила говорити такі речі. Її слова були подібні до колючок, від яких Лесю кортіло згорітися й сховатися.
Цього разу він вирішив піти назавжди. Лесю було шість років, і він почувався достатньо дорослим. Спочатку треба знайти гроші й купити булочку, а може, навіть дві Шлунок бурчав і вимагав їжі.
Як здобути гроші, Лесь не знав, але, проходячи повз кіоски, побачив у снігу визираючу порожню пляшку. Він згадав, що пляшки можна здати і отримати за них гроші. Хлопчик поклав пляшку в кишеню, потім знайшов зімятий пакет біля зупинки. Ще півдня він збирав пляшки.
Пляшок уже було багато, вони весело дзвеніли в пакеті. Лесь уявив, як купить мяку, пахучу булочку з маком або родзинками, а може, навіть із варенням, але потім подумав, що булочка з варенням може коштувати дорожче, і вирішив пошукати ще.
Він зайшов на вокзал. На пероні, де чоловіки, чекаючи на електричку, пили пиво, Лесь поставив важкий пакет біля кіоску, а сам побіг за щойно кинутою пляшкою. Поки біг, якийсь брудний і злий чоловік забрав його пляшки. Лесь попросив віддати йому пакет, але той так грізно на нього подивився, що хлопець мусив розвернутися й піти.
Мрія про булочку розвіялася, як марево.
Збирати пляшки нелегка справа, подумав Лесь і знову блукав засніженими вулицями.
Сніг був мокрим і липким. Ноги мерзли й боліли. Зовсім стемніло. Він не памятав, як опинився на сходах і, притулившись до батареї, занурився у теплий сон.
Прокинувшись, він подумав, що ще спить, бо було тепло, тихо й затишно, а запах був такий смачний, смачний!
У кімнату, де він спав, увійшла жінка. Вона була гарною і дивилася на нього ласкаво.
Ну що, хлопчику, запитала вона, зігрівся? Виспався? Ходімо снідати. Ніччю йшла, а ти, як песик, на сходах спав. Забрала тебе й принесла додому.
А тепер це мій дім? не вірячи своєму щастю, запитав Лесь.
Якщо немає дому, то буде, відповіла жінка.
Далі все було ніби у казці. Невідома тітка годувала його, доглядала, купувала новий одяг. Поступово Лесь розповів їй усе про своє життя з матірю.
Добра тітка мала імя, яке йому здавалося казковим Ліляна. Насправді імя було звичайним, але Лесь ще мало жив і чув його вперше. Він вирішив, що тільки добра фея може мати таке чудове й гарне імя.
А хочеш, щоб я була твоєю мамою? запитала вона одного разу, обіймаючи його і міцно притискаючи до себе, як це роблять справжні матері.
Він, звичайно, хотів, але
Щасливе життя несподівано швидко закінчилося. Через тиждень прийшла його мати.
Мати була майже твереза й дуже кричала на жінку, яка його прихистила:
Ніхто ще не позбавив мене материнських прав, і син мій!
Коли вона вивела Леся, з неба посипалися сніжинки, йому здалося, що будинок, де залишилася добра тітка, схожий на білий замок, вкритий чарівними сніжинками.
Потім життя стало дуже важким. Мати пила. Лесь тікав з дому. Ночував на вокзалі, збирав пляшки, купував хліб. Не знайомився ні з ким, нічого не просив.
З часом матері справді позбавили прав, а Леся влаштували в дитячий будинок.
Найсумніше було те, що він ніяк не міг пригадати, де той дім, схожий на білий замок, де жила добра жінка з казковим імям.
Минуло три роки.
Лесь жив у дитячому будинку. Він був замкненим і мовчазним хлопчиком. Найулюбленішим заняттям було відокремитися й малювати. І завжди малював одне й те саме білий дім і сніжинки, що падають з неба.
Одного разу до дитбудинку прийшла журналістка. Вихователька проводила її по всіх кімнатах і знайомила з дітьми. Вони підійшли до Леся.
Лесь добрий, цікавий хлопчик, але в нього проблеми з адаптацією в колективі. Ми працюємо над тим, щоб влаштувати його в сімю, пояснювала вона журналістці.
Давай познайомимося,
Усі п’ють, п’ють, повно пляшок, а їжі зовсім немає.