Усім серцем прийнятий син

Оселилося Сином…
…Темним осіннім дощовитим вечором я зрозуміла, що в моєму черепі оселився син.
Те, що це — син, а не, скажімо, хробак — відчула вмить.
І дуже старанно почала його вирощувати.
Годувала сина вітамінами, годувала кальцієм і мужньо ковтала риб’ячий жир.
Син не цінував моїх зустріч, і через п’ять місяців роздув мій живіт до розмірів пляжного міча. А ще він постійно ворушився і гикав.
Я успішно носила в руках живіт із сином, приймала віттання й мандарини. Їла їх із шкіркою, жутко самозадоволено посміхаючись.
Ми з сином слухали увечері Вівальді і сумно, у такт, гикали під «Пори року»…
Через шість місяців я зловила себе на тому, що облизую камені з водоростями, які дістала з акваріума. Я цього не хотіла. Я виконувала накази сина.
Через сім місяців я жодна почала їсти сиру гречку кілограми. Сін насміхався з мене.
Через вісім місяців влізала тільки в бабусину спідницю та клітчастий комбінезон, що робив мене схожою на дружину Карлсона. Син виріс і не залишив мені вибору.
Через дев’ять місяців я перестала бачити власні ноги, час доби визначала за інтенсивністі синової гикавиці, їла водорості, сиру гречку, мандарини з шкіркою, активоване вугілля, суху глину, призначену для масок від прищів, жувала фільтри від цигарок і шкірку від бананів.
Не стригла волосся, бо тітка Маруся з першого поверху каркнула, що своїми стрижками я скорочую сину життя.
Не піднімала руки над головою, щоб син не обмотувався пуповиною.
Не давала нікому пити зі своєї чашки.
Старанно закручувала в себе свічки з папаверином, щоб син не народився раніше часу.
Причому закручувала не туди, куди треба. Та й біда — помилилася на пару сантиметрів…
До крові чухала живіт і всерйоз боялася, що він ось-ось лопне.
Купила синові коляску, ліжечко, двадцять дві пачки підгузків, ванночку, підставку до ванночки, зеленку, вату, стерильні серветки, десять пляшечок, десяток сосок, десяткі кілька пелюшок, три ковдри, два матраци, манеж, велосипед, вісьмо чепчиків, купу костюмчив, п’ять рушників, двадцять штанців різних розмірів, розпашонки у незліченній кількості, шампунь, масло для попки, газовідвідну трубочку, відсмітник сопівець, клізму, дві грілки, зубну щітку, музичну карусель, два мішки брязкаль і жовтий горщик.
Возила горщик у колясі по квартирі, прала та прасувала з обох боків усі двадцять пелюшок, п’ятнадцять костюмчив і інше, а моя мама потай дзвонила психіатрові.
Син мав народитися між 12 липня й 3 серпня.
Дванадцятого липня я зібрала дві торби речів. У першій лежали: капці, гель для душу, шампунь, зубна щітка, папір, ручка, серветки, гребінець, шкарпетки, гумка для волосся і жетони для телефону-автомату.
У другій торбі були дві пелюшки, підгузок на 3 кг, розпашонка, блакитний чепчик, блакитний «конверт» із заячими вухами, мережчастий куточок і соУ ніч на дванадцяте липня син вирішив народитися, і коли перший крик розірвав тишу родової зали, я зрозуміла – це не сон, а найсправжніше диво, що назавжди змінить моє життя.