Уже два роки я не чую голосу своєї доньки. Олена публікує світлини у соцмережах, спілкується з друзями, живе своїм життям. Але мені вона не дзвонить і не пише. Олена — доросла жінка, у неї двохрічна донька й чоловік, вони живуть у власній квартирі у Львові. Я завжди була суворою — до себе й до оточуючих. Олена не стала винятком.
Бути батьком — означає вимагати. Я хотіла, щоб Олена добре вчилася, допомагала по дому, дбала про себе. І навіть тепер, коли в неї своя сім’я, я не можу заплющити очі на її хиби. Я приходила до неї в гості й мимоволі помічала безлад: речі розбросані, посуд немиті, у шафах хаос. «Як можна так жити?» — питала я, поправляючи її одяг на полицях. Олена зітхала, немов підліток, і починала прибирати, аби я не нарікала.
Її донечка росте у занедбаній кімнаті, посуд стоїть у мийці тижднями, а чоловік Олени, на мій погляд, зовсім марнотратний. Хто, як не мати, скаже правду? Але рік тому все змінилося. Олена раптово перестала відповідати на дзвінки. Напередодні я розповідала їй, як донька моєї небоги вже читає у свої три роки. Олена насупилась і запитала, навіщо я порівнюю її дитину з іншими.
Невже не можна порівнювати, коли різниця така очевидна? Це була наша остання розмова. Пізніше я дізналася, що вона змінила замки у квартирі й не хоче мене бачити. Я вирішила, що це тимчасовий образ. Олена опам’ятається, прийде й вибачиться. Але час минав, а вона мовчала.
У серпні в мене були іменини. Я чекала хоч повідомлення, але Олена навіть не згадала про матір. Наступного дня, не стримавши гніву, я подзвонила їй з чужого номера. «Якщо ти не хочеш зі мною спілкуватися, — сказала я, — то виметайся з моєї квартири!»
Справа в тому, що шість років тому, перед її весіллям, я переписала квартиру на Олену. Її чоловік заробляв копійки, і я вирішила допомогти молодій сім’ї — у мене була така можливість. Але тепер, коли вона викреслила мене зі свого життя, нехай шукає нове житло! Олена відповіла холодно: усі документи оформлені, квартира її за законом, і виганяти її ніхто не має права.
Невже я неправа? Якщо вона така незалежна, нехай доведе це, з’їхавши з мого дому! Я віддала їй усе, а натомість отримала лише порожнечу. Серце розривається від болю, але я не можу пробачити зради.
