Ще в сьомому класі вона попередила подруг, що цей хлопець стане її чоловіком.
Марічка ще в сьомому класі сказала, що Дмитро її хлопець, і колись вони одружаться. Ніхто з подружок не сперечався.
Тепер подруги навіть боялися дивитися на Дмитра, бо бабуся Марічки славилася ворожкою. Жила вона в своєму селі, займаючись темними справами, а Марічка в місті поступово вчилася ворожінню, інколи навідуваючи бабусю.
А Дмитро? Дмитро зовсім не звертав уваги на Марічку. Весь вільний час він проводив у дворі з Олесею. Олеся з дитинства була інвалідом і пересувалася на візі.
Не знаю чому, але саме Олеся запала в серце хлопця. Можливо, через її скромність чи доброту, але вона його чарівно приваблювала. До того ж, дівчина була розумною, і з нею Дмитру було цікаво. Вони вже кілька років разом проводили час.
Дмитро вийшов з дому й рушив у двір, де сиділа Олеся. На шляху йому стала Марічка.
Привіт, Дмитре.
Привіт, відповіла він, намагаючись обійти її.
Може, прогуляємося містом? запропонувала Марічка.
Сьогодні ніяк, відмовив Дмитро. Вибач.
Марічка злісно стиснула губи, дивлячись, як він підходить до Олесі, вітається, і вони починають щось весело обговорювати. Чорна хвиля гніву й ревнощів заливала Марічкине серце. Як же вона плакала, коли ніхто не бачив.
Минув рік. Дмитро тепер завозив Олесю то до ріка, то в ліс, то на галявину, де росла ромашка. Весь вільний час вони проводили разом.
Марічка перетворилася на чорнобриву красуню. Усі хлопці з неї непідводно очей, така вона була струнка та гарна. Та Дмитро в серці мав лише Олесю. Вони кохали один одного не по-дитячому, а щиро.
І ось в один день, коли Дмитро йшов до Олесі, його знову зустрічає Марічка.
Привіт, Дмитре. Знову до своєї безногої? Що в тобі знайшла? Візьми мене. Лише зі мною ти будеш щасливий. Ти ж знаєш, що я люблю тебе ще зі школи.
Знаю, відповів Дмитро, але я люблю Олесю.
Чим вона краща за мене, ця кульгава?
Не знаю. Але те, що краща це факт.
Дмитре, ти ж знаєш, мені не треба докладати сил, щоб ти мене покохав. Моя бабуся найсильніша ворожка. Але я не хочу чарів. Хочу, щоб ти сам мене полюбив. Скажи що зробити?
Дмитро зупинився й подивився на неї.
Зроби так, щоб Олеся почала ходити. Тоді візьму тебе за дружину.
З того дня Марічка весь час проводила з Олесею. Вона приходила зранку й залишалася аж до вечора. Дмитро майже не мав можливості бачити кохану. Та Олеся не заперечувала. Вона пила відвари, мазала ноги зіллям, робила вправи.
Дмитро, спостерігаючи, усвідомив, як сильно Марічка його любить, якщо готова на таке.
Минуло чотири місяці.
Як завжди ввечері, Дмитро пішов у двір, де Марічка доглядала Олесю. Він помітив, що всі сусіди вийшли на балкони й уважно спостерігали
Марічка, тримаючи Олесю за руки, вела її далі від візка. Сьогодні обидві були щасливі. Втомлені, але радісні, вони сіли на лавку. Дмитро підійшов, вра
