Ця історія може здатися звичайною, але в ній є повчання. Подружжя за п’ятдесят, що нещодавно відсвяткувало срібне весілля. Діти вже виросли, жили своїм життям. Родина була тихою, без бурхливих пригод, але й без сварок. Хіба що чоловік, Тарас, завжди похмурий, виглядав старшим за свої 56 років.
Все змінилося раптово, коли в його колективі з’явилася нова співробітниця. Хоч і не дуже молода, але на двадцять років молодша за нього. На обличчі Тараса несподівано заграли усмішки, а скоро вже всі знали про його зв’язку з Марічкою.
Він почав ділитися з колегами радощами й труднощами, зізнався навіть, що дівчина хоче, аби він розлучився. Так і сталося. Тарас покинув родину, зняв квартиру в Києві та переїхав туди з Марічкою. Повага до колишньої дружини залишилася, тому він залишив їй усе майно, вирішивши почати з нуля.
Через деякий час молода дружина захотіла дітей. Та через безпліддя довелося знайти сурогатну матір. Поки та виношувала дитину, Марічка раптом зрозуміла, що материнство – не для неї.
Закінчилося все розлученням. Тарас залишився в чужій квартирі з двома малими дітьми. За бажання нових емоцій, які обіцяла молода дружина, він заплатив усім – і грошима, і спокоєм, і колишньою родиною. Але жінка цього так і не оцінила.
