Варю, та й біди ж не сталося! Ну буває таке в наших хлопців – занесло, не встиг спинитися!

**Щоденник Варвари**

« Варто, та й годі! Що ж страшного сталося? Чоловіки бувають такі занесе їх, не зупиняться вчасно. Будь розумнішою. Невже поступишся чоловіком якійсь дівчині? Вона ж подумає, що перемогла тебе! Борися за родину! умовляла свекруха.

У суботу вранці я відвезла Дениска до батьків. Домовилися, що він трохи поживе в них.

Повернувшись, дістала з балкона коробки й почала збирати речі. Спочатку у дитячій. Складала одяг, іграшки, книги, заклеювала скотчем, підписувала. Незабаром у кімнаті залишилися лише меблі, які я не братиму.

Около полудня задзвонив телефон. Свекруха.

Доброго дня, Ніно Вікторівно.
Варто, Ярик мені все розповів. Розумію тобі боляче. Але може, не поспішатимеш? Зачекай, обдумай. Невже варто руйнувати родину? питала вона.

Це не я її руйную, а ваш син, відповіла я.

Я не виправдовую його! Але, може, пробачиш перший раз?

Який перший раз?! Він півроку зустрічається з колегою, обманює мене. А ви кажете «пробачиш»? Ні.

Подумай ще, Варто. Ти забираєш у Дениска батька. А Ярик так любить сина!

Він зможе бачитися з ним, я не заважатиму. Але жити з вашим сином більше не буду. Годі я зайнята.

Запакувала останні коробки, перейшла у спальню, складала речі у валізи.

Свекруха прийшла за годину. Ніна Вікторівна певно гадала, що особисто вмовить мене не розлучатися.

Розмова пішла по колу:

Ну що ж страшного? Чоловіки такі занесло, не втримався. Будь мудрішою! Невже поступишся якійсь дівчині? Вона ж подумає, що перемогла!

Ваш син не трофей, щоб за нього боротися. Запросити ту Яну на дуель чи на ринг? Та якби не вона, знайшлася б інша.

Знаєш, по секрету скажу батько Ярика теж грішив у молодості. Але я була мудрішою, зберегла родину. Ось уже 35 років разом, скоро коралове весілля.

І в чому ж ваша мудрість? усміхнулася я.

Не влаштовувала скандалів. Ставала ніжнішою, готувала його улюблені страви, доглядала за собою. Іноді знала, що він від коханки, але терпіла. І утримала його.

Ви дивовижна жінка. Я так не зможу. Для мене це немов із смітника їсти.

Вона спалахнула, вийшла, навіть не попрощавшись.

Я продовжувала збирати речі. Зна

Оцініть статтю
ZigZag
Варю, та й біди ж не сталося! Ну буває таке в наших хлопців – занесло, не встиг спинитися!