— Вперед за пригодами! — сказали одна одній найкращі подруги, закидаючи валізи у багажник авто.
Їхня подорож розпочалася без запізнень, і вже о восьмій ранку вони були на місці. Але почнімо з початку.
Літо розквітало. Червень промайнув, як метеор, не залишивши по собі нічого, крім туманних спогадів. Та й що там спогади — перший місяць літа розтав, як морозиво на сонці, і зник у нескінченному коловороті клопотів. Життя, на жаль, теж так стрімко мчить кудись — миттєво, непомітно, суєтно.
І ось уже липень непомітно підкрався до дверей, відкрив їх своїм ключем і без дзвінка увійшов у наш простір.
Хто працює за п’ятиденкою, той знає, як важко дочекатися останніх днів перед відпусткою. Ти вже всією душею на пляжі, а тіло ще в офісі, і лише сила волі допомагає триматися. У ці дні клієнти здаються нестерпними, начальство — прискіпливим, а час повзе, як равлик.
— Хтось цю стрілку годинника прикрутив цвяхами, чи що? — подумала Наталка, витріщаючись на стінний годинник. — Швидше б уже!
Її серце калатало в очікуванні свободи, а душа вже летіла до моря.
— Хочу смаженої кукурузи, маринованих мідій і креветок, — голосно сказала Оксана, коли за останнім клієнтом зачинились двері.
Дівчата мріяли ще й про шотландський віскі — напій, який не раз вражав їхні смакові рецептори. Та благородний алкоголь може й підвести, якщо не знати міри. Але хто забуває минуле, той майбутнє не бачить, так?
— А може, поплаваємо в морі? — поцікавилися подруги під час обіду.
Зараз вибір був очевидним — закордонні курорти не по кишені, тому зупинилися на Чорному морі.
І ось, мрія двох авантюристок із спільним бажанням відпочити «на повну» нарешті збулася!
— Усі знайомі заздритимуть, тож про наші плани — ні слова! — пошепки домовилися дівчата й кинулися збирати речі.
Як вмістити у одну валізу купу одягу, взуття, косметики та ще тисячу «дуже потрібних» дрібниць? Це ж завдання для Шрініваси Рамануджана, а не для звичайних смертних!
Але ось вони вже на пляжі. Ласкаві хвилі обнімають берег, білі чайки кружляють у небі, шукаючи рибу, а відпочиваючі насолоджуються спокієм. Дорослі жваво жують солону рибу з горішками, запиваючи пивом, а дітлахи уплітають самсу й чебуреки, блискучі від олії.
— Так! Стоїмо рівно! Права нога вперед! Дивись на мене! Молодець! — командувала Наталка, фоткаючи Оксану.
— А тепер з кавуном. Гарний кадр! — задоволено сказала вона, витираючи піт з чола. — Міняємось місцями!
Фотосесія біля моря — це ж цілий квест! Треба бути засмаглою, підтягнутою, без набряків під очима. Усі знають, що пиво вночі не сприяє ідеальному вигляду, але хіба можна відмовити собі у такій дрібниці у відпустці?
— Оксано! Що це? Навіщо ти зняла мій оскал замість усмішки? Могла б попередити! Боже, як ти тримаєш телефон? Не клацай сто разів — вибери ракурс і снімай! — Наталка докірливо подивилася на подругу.
— Я для тебе класні фото зробила, а ти? Ось тут у мене ніби целюліт, а на цьому я схожа на медузу. Та ладно, не сумуй. Зараз візьму селфі-палку і сама все зроблю як треба!
Оксана, надувшись, вже збиралася йти купатися, але Наталка не здавалася:
— Хто це у нас надувся, як миша на крупу? Іди сюди, красуню, знімемо ще одне фото — з динВипивши по ковтку віскі, вони розсміялися, бо зрозуміли — найкращий ресторан — це пляж, а найсмачніша страва — це сміх і свобода.
