Оля та Ігор збиралися одружитися. Їхнє весілля було в розпалі, коли ведучий оголосив: настав час дарувати подарунки. Першими привітали молодят батьки нареченої. Потім до них підійшла мати Ігоря, Надія Степанівна. У руках вона тримала велику коробку, перев’язану яскраво-блакитною стрічкою.
— Ого! Цікаво, що там всередині? — з хвилюванням прошепотіла Оля на вухо Ігорю.
— Не маю гадки. Мама тримала в секреті, що нам готує, — здивовано відповів наречений.
Вирішили, що подарунки розпакують лише наступного дня, коли затихне весільний галас. Оля запропонувала почати саме з коробки від свекрухи. Розв’язавши стрічки та знявши кришку, вони заглянули всередину… і оніміли від подиву.
Оля давно помічала за Ігорем одну дивну звичку: він ніколи без дозволу не брав навіть дрібнички.
— Можна мені доїсти останню цукерку? — несміливо питав він, дивлячись на вазочку з самотньою карамелькою.
— Звичайно! — здивовано відповідала Оля. — Міг би й не питати.
— Я так звик, — сором’язливо посміхався Ігор, швидко розгортаючи фантик.
Лише через кілька місяців Оля зрозуміла, звідки в майбутнього чоловіка взялася така скромність.
Одного разу Ігор запропонував познайомити її зі своїми батьками — Надією Степанівною та Василем Петровичем. Спочатку свекруха здалася Олі привітною жінкою. Але перше враження швидко розвіялося, коли Надія Степанівна запросила їх до столу.
Перед гостями поставили дві тарілки, у які господарка поклала по дві ложки картоплі та крихітну котлетку. Ігор швидко спорожнив тарілку й, понизивши голос, несміливо попросив добавки.
— Скільки можна їсти! На четверьох уплітаєш! Тебе не прогодуєш! — голосно обурилася Надія Степанівна, чим приголомшила Олю до глибини душі.
Коли добавки попросив Василь Петрович, Надія Степанівна із задоволенням наклала йому повну тарілку. Оля ледь доїла свою порцію, шокована очевидною нерівністю.
Пізніше, під час підготовки до весілля, Надія Степанівна виявила себе ще яскравіше. Їй не подобалося буквально все: кільця, ресторан, меню.
— Навіщо такі витрати?! Можна було знайти дешевше! — з докором заявляла вона.
Першою не витримала Оля.
— Давайте ми самі розберемося! — спалахувала вона. — Це наші гроші й наше рішення!
Ображена Надія Степанівна перестала дзвонити й навіть погрожувала не прийти на весілля.
За два дні до весілля Василь Петрович сам приїхав до молодих.
— Сину, допоможи мені з подарунком, — попросив він, ведучи Ігоря до машини.
Виявилося, батько сам купив для молодих пральну машину — щоб не залежати від примх своєї дружини. Зізнався, що вони з Надією Степанівною сильно посварилися: вона вважала навіть подарунокрідному синові занадто розкішним.
На весіллі Надія Степанівна все ж таки з’явилася — у р— у пишній сукні, приїхавши на таксі, але після вручення коробки швидко зникла між гостями.
