**Сон про весняний місток**
Ранком над річкою висів іній, а старі дошки мосту тріщали під кроками. У селі йшло своє: хлопці з ранцями перебігали до зупинки, де чекав автобус до школи; літня Ганна Степанівна обережно ступала через щілини, в одній руці торбинка з молоком, в іншій ціпок. За нею повільно їхав дитячий триколісний велосипед сусідський Ярик, років пяти, пильно дивився, щоб колесо не впало в дірку.
Вечорами біля крамниці збиралися на лавці: обговорювали ціни на яйця, останні відлиги, хто як перезимував. Міст звязував дві частини села за ним були городи й кладовище, а далі дорога вела до райцентру. Інші затримувалися біля води, дивилися на кригу, що ще трималася посеред ріки. Про міст згадували рідко він був тут завжди, частиною краєвиду й побуту.
Але цієї весни доски заскрипіли голосніше. Дід Іван Михайлович першим помітив нову тріщину біля перил доторкнувся й похитав головою. На зворотному шляху почув розмову двох жінок:
Все гірше Не дай Боже, хтось провалиться.
Та годі тобі! Скільки років стояв
Слова зависли в повітрі разом із березневим вітром.
Ранок був похмурим і сирим. На стовпі біля повороту зявився аркуш під целофаном: «Міст закрито за рішенням адміністрації через аварійний стан. Прохід та проїзд заборонено». Підпис голови сільради був чітким. Хтось вже намагався відігнути куток оголошення перевірити, чи це взагалі правда.
Спочатку ніхто не повірив серйозно: діти пішли до річки звичною дорогою, але повернулися на вході висіла червона стрічка й табличка «Вхід заборонено». Ганна Степанівна довго дивилася на стрічку поверх окулярів, потім повільно розвернулася й пішла вздовж берега шукати обхід.
Біля крамниці зібралося з десяток людей: мовчки читали оголошення по колу. Першим заговорив Василь Григорович:
Ну і що тепер? До автобуса не дійти Хто продукти везе?
А якщо комусь терміново до міста?.. У нас же тільки цей міст!
Голоси звучали тривожно. Хтось запропонував йти кригою але вона вже починала відходити від берега.
До обіду новина розлетілася селом. Молоді дзвонили до райадміністрації, питали про тимчасову переправу чи човен:
Кажуть, чекати комісії
А якщо терміново?
У відповідь чулися формальні фрази: обстеження проведено, рішення прийнято заради безпеки мешканців.
Того ж вечора біля клубу зібрали сход: прийшли майже всі дорослі одягнені тепліше через сирість і вітер з річки. У залі пахло чаєм з термоса; хтось витирав запотілі окуляри рукавом куртки.
Спочатку говорили тихо:
Як дітей водити?.. Пішки до траси далеко.
Продукти завозять із міста
Сварилися, чи можна самому полагодити міст чи зробити настил збоку. Хтось згадува
