**Нема чим дихати**
Соломія повільно повернула ключ у замку й увійшла в квартиру. Як би вона не намагалася зачинити двері без шелесту, замок все ж клацнув. Не вмикаючи світла, роздягнулась, на пальцях прокралася до своєї кімнати… Клацання вимикача пролунало в тиші квартири, як постріл.
— Соломія, де ти була? Чому так пізно? Я дзвонила Олені. Ти мене обдурила, — почувся мамин голос.
Дівчина завмерла, шумно вдихнула й обернулася.
— А ти чому не спиш? — спитала вона.
— Як я можу спати, коли тебе немає вдома? Я хвилювалася. — Мати тривожно дивилася на дочку.
— Я вже доросла, мамо, годі мене стерегти, — незадоволено відповіла Соломія.
— Так-так, доросла… — Махнувши рукою, мати пішла до кі— Ти вже бісиш мене своїми брехнями, — прошепотіла мати, і в її голосі прозвучала така втома, що Соломія відчула, як серце розкололося навпіл.
