Нещодавно я дізналася, що знову вагітна. Свекруха дорікає мені, що я не приношу дохід в сім’ю, що її син змушений все тягнути на своїх плечах

Коли ми з моїм чоловіком Андрієм одружилися, у нас виникла проблема житла. Іпотеку брати ми не мали змоги, а платити чужим людям за наймане житло не хотілося. Тим більше, що заробітки у чоловіка були не такі вже й великі. Після весілля ми переїхали жити до свекрів.

Оскільки я вже була вагітна, то на роботу не влаштовувалась, а допомагала свекрусі по господарству. Ми не збираємося все життя жити в одній квартирі з чоловіковими батьками, тому вирішили заощаджувати на власне житло.

Спочатку все йшло за планом. Частину зарплати, премії та понаднормові, які приносив Андрій ми відкладали. Значна частина грошей, які ми отримали від держави при народженні дитини теж пішла в «фонд майбутньої квартири».

Нещодавно ми поговорили з Андрієм та прийняли рішення не відтягувати з другою дитиною, а відразу народити. Я ж все одно сиджу в декреті зі старшим хлопчиком, то чому не можу сидіти з двома? Звичайно, мій вихід на роботу затягнеться ще на рік, але ж у нас уже буде двоє дітей, як ми мріяли. Тоді вже можна спокійно йти на роботу і заробляти на квартиру.

Коли я поділилася своїми планами зі свекрухою, вона була шокована нашою легковажність. Весь час повторювала, що я ще не знаю, що таке діти, а особливо, якщо їх двоє. Я трішки засмутилася, але ж все-таки вважаю, що такі питання повинні ми з чоловіком вирішувати самі.

Звичайно, час вносить свої корективи. Не так багато грошей вдається відкласти, як хотілося. То дитина хворіє, то телефон зламався, то сестра виходила заміж, потрібно було витратитись на вбрання та подарунок. Всі ці непланові витрати покриваються з «фонду майбутньої квартири».

Нещодавно я дізналася, що знову вагітна. Свекруха дорікає мені, що я не приношу дохід в сім’ю, що її син змушений все тягнути на своїх плечах. А що вона хотіла? Він же чоловік. Прийде час, дітки підуть до дитсадка, і я стану заробляти. Тоді мрія про власне житло стане більш реальною.

Якось свекруха завела розмову про те, що я буду робити з дітьми, коли вони будуть хворіти, а мені необхідно буде йти на роботу. Я їй сказала, що буду брати лікарняний на роботі. Також нагадала, що у нас є бабуся й дідусь, адже вони також зможуть підстрахувати нас і посидіти з дітьми. Вони ж обоє на пенсії. Свекруха повідомила, що у неї теж не завжди є вільний час, та й сили вже не ті.

Коли я завела мову про няню, вона взагалі стала звинувачувати мене в тому, що я, як зозуля, хочу підкидати своїх дітей аби кому. Тим більше, що вартість послуг няні для двох дітей не перекриватиме мій заробіток.

Я не розумію, що хочуть від нас свекри. Ми з чоловіком прийняли таке рішення і вважаю, що старше покоління не має права вмішуватись в наше життя. Я вдячна їм за допомогу і прихисток у своїй квартирі. Думаю, що наші плани все-таки втіляться в життя.

Чоловік ходив до банку, щоб дізнатися про іпотеку на житло. Виявляється, для молодих сімей з дітьми держава пропонує вигідні умови кредитування, але необхідний перший внесок.

Щойно ми назбираємо потрібну суму для авансу, відразу ж будемо оформляти документи. Можливо, це буде не так скоро, як хотілося б, але все реально.

Щойно Марія Степанівна почула про пільги для молоді з дітьми, не втрималася від іронічної пропозиції народити ще й третю дитину. Адже для багатодітних сімей можуть бути ще більші пільги. Я думаю, що з народженням другої дитини свекруха відтане і таки погодиться з тим, що ми маємо рацію. Третя дитина, це теж непогана ідея, але вже після купівлі власного житла.

А як вважаєте ви, чи правильне рішення ми прийняли з чоловіком? Чи не поспішили з народженням другої дитини? Можливо, хтось вважає, що дві дитини – це непідйомний тягар в наш час, з яким про іпотеку на власне житло годі й мріяти?