— Хочу лежати, а дивитись за дітьми — це не моє! — буркнув чоловік і відвернувся до стіни. Але не пройшло й півдня, як він глибоко пожалкував про ці слова.
Уявіть: я мріяла про цю поїздку в Єгипет, як про справжнє диво. Останні місяці на роботі зводили з розуму — приходила додому виснажена, а там чекала друга зміна: уроки, вечеря, перевірка домашніх завдань.
Саме я знайшла цей курорт, встигла купити квитки за вигідною ціною, зібрала речі, не забувши навіть улюблену ляльку шестирічної Софійки та зарядку для планшета восьмирічного Тарасика. Я була головним стратегом цієї місії під назвою «Сімейна мрія».
І ось ми на місці. Пісок, море, діти скачуть від радості. Здавалося б — тепер можна видихнути. Але мій чоловік Дмитро, як завжди, мав іншу думку.
Він з виглядом тріумфатора впав на шезлонг, натягнув сонцезахисні окуляри, уткнувся в телефон і немов зник із цього світу. Його єдиним рухом було перевертання раз на годину, щоб засмага була рівномірною.
Діти ж — це вічний двигун. Усі ці «тату, дай», «тату, підимо», «тату, подивись» лунали тільки до мене. Дмитро робив вигляд, ніби він просто меблі. До кінця другого дня я зрозуміла: моя відпустка перетворилася на роботу, тільки з пальмами замість офісу.
Одного разу я побачила рекламу місцевого спа: «Дві години блаженства: медове обгортання та ароматерапія». Друзі, я ледь не впала! Від одного уявлення про цю насолоду серце забилося швидше. Це був знак — я заслужила трохи ласки для себе.
Підійшла до чоловіка, який мирно дрімав, і ніжно промовила: «Дмитре, посиди з дітьми пару годин? Хочу сходити на процедури».
Він ледве відкрив одне око і випалив:
«Ганно, ти жартуєш? Доглядати за дітьми — це твоя робота! Я втомився за рік, хочу відпочити».
Сказав і знову закрив очі, даючи зрозуміти — розмови немає.
Боляче? Ще б пак! Адже я теж працювала цілий рік! Стояла перед ним, і в грудях клекотів гнів — гарячий, нестримний. Але я не кричала. Навіщо? Слова тут не допоможуть.
Раптом помітила аніматорів у костюмах русалок. Яркі, усміхнені, справжні морські чарівниці. І тут мене осяяло — ідея смілива, трохи зухвала, але справедлива.
З найневиннішою усмішкою підійшла до них: «Доброго дня! Маю незвичайну пропозицію. Бачите того чоловіка на шезлонгу? Це мій чоловік. Він у ду
