Віктор Григорович стежив за Олегом так, щоб той нічого не помітив. Ну звісно, адже Віктор стільки років пропрацював у відповідних структурах він майстер своєї справи! Але поки що ніяких підозрілих дій не було: Олег нікого не запрошував до себе, нічого дивного не робив. Та Віктор Григорович знав треба трохи почекати, і хлопець обовязково помилиться. Бо його інтуїція ніколи не підводила.
А справа була для нього дуже особиста. Стояло на коні його власне щастя його самого і його родини. Я ж гарно було, коли Соломійка була маленька! Коли вона народилася, Віктор спершу розгубився ну чому не хлопчик? При людях, звісно, нічого не показував, але в душі свербіло: дівчинка! Ну от, у такій людини, як він, і раптом дочка, а не син! З ким тепер по-чоловічому поговорити, коли стане важко? Кого вчити життю, кого виховувати справжнім чоловіком?
А тут… ех, дівчинка! Одружився він пізно постійно робота заважала, жінкам його напружений графік не подобався. А потім зустрів Марічку Марію! Та й їй уже було під сорок, так що про сина мріяти вже не доводилося.
Але сталося непередбачене. Віктор навіть не помітив, як ця крихітка повністю захопила його серце. Коли Соломійка вперше посміхнулася йому і своєю маленькою ручкою торкнулася його носа він капітулював. А коли вона зробила перші кроки, потім раптом зраділа і, тупоча, побігла до нього з криком: «Тату! Тату!» він підхопив її на руки, притиснув до себе. І тоді зрозумів: тепер головне в його житті щастя цієї малечі. Його дівчинки, його зірочки! Він ніколи не дасть її образити!
Марічка сміялася: «Віть, ти нас зіпсуєш!» А Віктор купував своїм дівчатам подарунки, дивився у їхні очі і відчував себе щасливим.
І як же так вийшло, що Соломійка так швидко виросла? Адже здається, що ще вчора вона йшла поруч, тримаючись за його руку, коли він вів її до садочка. Піднімала світле личко й питала:
«Тату, а ти купиш мені ведмедика? Ну будь ла-а-аска!»
І дивилася так, що він відчував себе могутнім. А тепер вона закінчила школу, вступила на заочне і пішла працювати. Сама так вирішила.
«Тату, мені пора ставати самостійною. Праця дасть мені досвід, навіщо тягти час?»
І Віктор Григорович знову пишався нею яка ж вона в нього розумна!
А потім сталося те, до чого він ще не був готовий. Марічка спекла пиріг, очі в неї блищали, ніби щось приховувала. Віктор думав може, дівчата щось хочуть у нього попросити? Але виявилося зовсім інше.
«Тату, Соломійка посміхнулася, потім змахнула з його плеча якусь порошинку. Тату, я хочу познайомити тебе з мамою з… одним хлопцем. Тільки не хвилюйся. Олег дуже добрий, ми збираємося подати заяву. Я запросила його сьогодні на чай. Ой, ось і він дзвонить!»
Марічка перша підійшла до дверей: «Проходьте, Олеже, дуже приємно! Мене звуть Марія Василівна. А це тато Соломійки, Віктор Григорович».
Віктор кивнув, потиснув руку хлопця, а в горлі пересохло.
Цей чужинець прийшов забрати його донечку? Його Соломійку? Але голос розуму нагадав йому: «А ти що хотів? Невже не бажаєш їй щастя? Хлопець гарний, сильний. Чи хочеш, щоб вона все життя з батьками жила?»
Але Віктор не слухав. Він одразу вирішив цей Олег недостойний його доньки. І почав діяти. Він перевірить його!
За кілька тижнів він нарешті отримав шанс. Віктор сидів у службовій машині біля будинку Олега. Ввечері, після того, як той провожав Соломійку, він кілька разів непомітно їхав за ним. Раптом у хлопця є інша? Або ще щось не так? Адже вони вже подали заяву, донька шиє сукню, з Марічкою обговорюють гостей…
І ось він побачив: до Олега підійшла дівчина з маленькою дитиною. Хлопець поцілував її, взяв сумку і взяв дівчинку за ручку. Всі разом пішли у підїзд! Ось воно що!
Віктор Григорович так і знав! Хоча… з іншого боку, Олег йому вже сподобався. Навіть схожий на нього самого в молодості. Може, дарма він піддався підозрілості?
Соломійка зустріла батька з радістю:
«Тату, через тиждень весілля! Ми сьогодні кафе замовили. Я така щаслива!»
Віктор дивився на неї і не знав, що робити. Йому стало соромно за свої дії. А потім донька додала:
«Тату, завтра приїдуть батьки Олега. Ввечері зайдуть до нас. А сьогодні до нього сестра приїхала з донькою Наталка із Львова. Чоловік у відрядженні, він пізніше приєднається.»
На весіллі Віктор танцював з Марічкою, як молодий. Вирішив, що годі вже підозрювати всіх навколо життя і робота це різні речі.
А через рік Соломійка подарувала
