Два роки тому бабуся Катерини пішла з життя, залишивши їй у спадок будинок із великою садибою та городом у селі неподалік Львова. Катерина з ніжністю згадує, як у дитинстві бігала там босоніж по траві, допомагала бабусі поливати помідори, збирати ягоди та нарізати кріп на борщ. За вихідних всією родиною разом із свекрухою приїжджали подихати свіжим повітрям і поласувати абрикосами чи яблуками прямо з гілок. Відносини з її свекрухою завжди були спокійними, без суперечок чи образ.
Зараз вже підходить сезон збору врожаю, і Катерина приготувала усю консервацію, банки та цукор для варення, компотів і солінь. Але приїхавши тієї суботи, вона з жахом помічає, що всі смородина, порічка та малина кудись зникли. Сусідка по садибі розповідає, ніби місцеві хлопчаки заходили на ділянку під час збору ягід, але Катерині це здається малоймовірним адже щоб зібрати таку кількість, треба було б витратити цілий день.
Тут раптом її тітка, яка живе поруч, прибігає вся запихана і розповідає: свекруха Катерини навідалася вчора і пішла із двома великими відрами ягід. Катерина від такої новини відчула і злість, і здивування.
Вона одразу зустрілася зі свекрухою і відкрито запитала, чи це правда. Та спокійно зізналася: взяла всі ягоди, бо хоче, щоб внуки їли побільше вітамінів, а зараз на базарі все коштує дорого пенсія невелика, не може дозволити купувати. Катерина була шокована і висловила своє обурення, адже тепер змушена буде все необхідне купувати по ринкових цінах для заготівель на зиму.
Повернувшись додому, Катерина розповіла про все чоловікові. Він теж був здивований поведінкою матері. Щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, Катерина забрала ключі від дачі у свекрухи. Відтоді свекруха приїздить лише разом із ними, і Катерина впевнена більше такого не станеться у її відсутність.
