Оленка і я були найближчими з дитинства, а життєві обставини лише au зміцнили нашу дружбу. Вона переїхала до Києва для навчання в університеті й залишилася там після закінчення, знайшла роботу та зняла квартиру. Незважаючи на відстань, ми завжди тримали звязок: Оленка приїздила додому на свята, а ми часто спілкувались телефоном. У двадцять років я одружився, народилася донечка. Рік тому ми з дружиною вирішили перебратися до Києва, і так сталося, що знайшли квартиру саме в тому ж районі, де жила Оленка.
Оленка, котрій вже двадцять сім, весь цей час була одна. Це мене дивувало, адже вона дуже гарна і розумна жінка. І ось нещодавно вона повідомила, що нарешті почала зустрічатися з кимось. Я зрадів, став просити її познайомити нас із її обранцем але вона лише загадково усміхнулася і сказала, що поки не час.
Зустріч відбулася приблизно за місяць. Андрій переїхав до Оленки, і вона запросила нас із дружиною в гості. Коли я вперше побачив її нареченого, був дуже здивований: він виглядав старше тридцяти, з виразом обличчя людини, котра колись зловживала алкоголем. Його зовнішній вигляд був неохайний, ледь не схожий на безхатька. Я зустрівся поглядом із дружиною ми обидва були шоковані. Згодом я дізнався, що Андрій був безробітний і здобув лише неповну середню освіту.
Я ніяк не міг зрозуміти, як така освічена, гарна і добра моя подруга вибрала саме його. Спробував поговорити з нею про це, пояснити, що мене турбує, але вона розсердилася і наголосила, щоб я не втручався в її життя. Оленка навіть сказала, що хоче народити дитину від Андрія, що мене жахнуло. Сама думка, що вона прагне мати з ним дітей, здавалась мені неприйнятною. Було дуже важко прийняти її вибір, адже все виглядало настільки дивно, що жодне пояснення не могло зарадити моїм сумнівам.
Тепер я зрозумів: смаки й рішення інших людей належать лише їм, а справжня дружба це підтримка, навіть коли ти не розумієш вибір близької людини.
