«Він мені не зять — і ніколи не буде!» — як бабуся руйнує мою родину
З першого погляду він їй не сподобався. Ім’я його навіть не вимовляє — лише «той» чи «цей твій». Я вже сто разів просила її не втручатися, але бабуся має свою думку на все. «Був би порядний — давно б одружився. Дитина вже є, а папірця нема!» — тільки й повторює. Жодної поваги до нього, — з болем розповідає 26-річна Світлана з Чернігова.
З Олегом вони разом вже понад два роки. Спочатку просто зустрічалися, а коли Світлана завагітніла, вирішили жити разом. Олег не втік, не злякався — навпаки, зробив пропозицію. Але на біду — все пішло не так: спочатку вона потрапила на збереження, потім у нього почалися проблеми на роботі. Про весілля навіть думати не могли.
Жили у бабусі Світлани — у трикімнатній хрущовці на Оболоні. Квартира була її, але там з дитинства були прописані й Світлана з матір’ю. А нещодавно — і Олег. Народилася донька — місця стало ще менше, але любов тримала їх разом.
У ЗАГСі вони так і не побували. Спочатку — через здоров’я, потім — через побутову мішуру. Але Олег говорив: «Я хочу, щоб у тебе було свято. Щоб було гарно, з кільцями, з сукнею, як ти мріяла». Він хотів назбирати грошей і влаштувати справжнє весілля, а не просто розписатися.
Ось тоді бабуся — Ганна Іванівна — і розлютилася. Її думка була твердою: поки не одружився — не чоловік. Хоч Олег ніколи не відкидав ні Світлану, ні дитину, бабуся вважала його «прохідним». Казала — якби хотів, давно б усе зробив. А формальності, на її думку, вирішують усе.
Коли Олег залишився без роботи, бабуся не давала йому спокою. То зведе лінюхом, то дармоїдом, то «хлопчиськом без характерТо «хлопчиськом без характер», і йому стало так важко, що він почав шукати будь-яку роботу — лише б не чути ці образи і не бачити її зневажливого погляду.
