Він обрав роботу, а не мене
Ти… ти… Я не вірю своїм вухам! Це просто в голові не вкладається! Твоя проклята робота, твої термінові дзвінки, твої нескінченні відрядження! Оля змахнула зі столу чашку, і та полетела в стіну, розбризкуючи недопиту каву на всі боки. Уламки розлетілися по підлозі, як цукерки.
Годі панікувати, ну що ти як мала! Віктор навіть голосу не підвищив, і це бісило ще більше. Усередині в неї все кипіло, а він стояв, як ідол. Я просто не можу наразі скасувати це відрядження, ну зрозумій же. Це питання підвищення.
Підвищення?! вона аж поперхнулася від злості. Та твоє підвищення завжди, завжди важить більше за нас! Згадай, ти пропустив випускний Софійки, навіть не подзвонив на мій ювілей, хоча я нагадувала тобі за тиждень! А тепер ось це! У Вані операція через два дні, а тебе понесе в той твій… Львів!
До Києва, автоматично виправив Віктор і відразу прикусив язика.
Ще й Київ! Хоч у космос! Оля замахала руками, як млин. Ти не будеш поруч, коли твоєму синові робитимуть цей наркоз! Коли він до смерті наляканий, коли я зі страху на стіну лізу! І все це через якусь твою нікому не потрібну папірцю з підписом!
Віктор із свистом випустив повітря і провів долонею по обличчю. Під очима мішки, щетина нерівна, але погляд упертий, як завжди.
Ну який же це дурний контракт… Це ж шанс отримати крісло фінансового директора, ти що, не розумієш? Я йшов до цього скільки років двадцять, не менше, взагалі все життя. Та й взагалі, у Вані звичайна планова операція, чого ти так трясешся? Подумаєш, мигдалини! Це ж не пухлина якась у голові.
Ага, зараз! А раптом щось?! Що, якщо ускладнення? Оля аж нігтями в долоні впилася. Що тоді робитимемо, га?!
Та нічого не буде, відмахнувся він. Я ж лікаря особисто питав.
А якщо все ж буде?! вона вже на ультразвук перейшла.
Та сядь уже! він аж плечима здернув. Якщо щось станеться відразу на літак і прилечу, першим рейсом! Як тоді, коли у Софійки апендицит вирізали, памятаєш?
Так-так, памятаю! вона отруйно усміхнулася. Приповз, коли все вже закінчилося, через вісім годин! Лікарі вже давно додому пішли, а він тільки з трапу сходить, герой!
Віктор лише головою похитав:
Я що, гумою? Я не можу на частини розірватися, Олю. Я працюю, як заклятий, щоб у вас було все. Забула, як ти мені всі мізки проїла через нову квартиру? «Давай переїдемо, сусіди шумні, двір брудний, метро далеко…»
Краще б ми в тій хрущовці жили! розпалилася вона. Але з нормальним чоловіком і батьком, який хоча б іноді бачить своїх дітей, а не тільки в неділю після обіду!
Віктор плюхнувся на стілець просто впав на нього усіма своїми девяноста кілограмами:
Слухай, ну ми ж домовлялися, так? Ти вдома, з дітьми, господарство, затишок і все таке. Я на роботі п
