Він відмовився одружуватися на вагітній дівчині. Мати його підтримала, а батько став на захист майбутньої дитини.
Тату, у мене новина. Наша сусідка, Маряна вагітна. Від мене, промовив Дмитро, ледве переступивши поріг хати.
Віктор, його батько, на хвилину завмер, потім сказав спокійно:
Тож одружуйся.
Що? Я ще молодий. Зараз не час для сімї, тим паче ми й так не довго були разом
Серйозно? батько гірко усміхнувся. Отже, бігати за дівчатами ти був чоловіком, а коли треба відповідати за вчинки став дитиною. Дуже добре.
І, не додаючи більше ні слова, гучно покликав дружину:
Ольго! Зайди на хвилинку!
Ольга увійшла до кухні, витираючи руки об фартух:
Що трапилось?
Слухай. Наш син зачав дитину і не хоче женитися. Маряна, дочка сусідів. Вона вагітна від нього. А він ховається, як щур.
Ольга навіть не здивувалася. Обличчя їй закамяніло:
І правильно робить. Навіщо вводити в дім першу-ліпшу? Ці дівчата хитрі знайдуть когось з грошима, дадуть себе обдурити, а потім приходять з «одружуйся!». А хто знає, може, дитина навіть не його? Хай зробить тест. До того ж, немає сенсу тиснути на Дмитра, він ще молодий. Він чоловік, йому було важко втриматися. Але ми не зобовязані виховувати чужих дітей.
Віктор глибоко зітхнув і тихо сказав:
А якщо це справді його дитина?
І що? Ми мусимо відповідати? Скажи йому зробити аналізи, щоб знати напевно.
Повернулась і вийшла, залишивши Віктора наодинці з сином.
Знаєш, я теж був молодим, почав він. Кохав іншу, але одружився з твоєю матірю. Не з любові, а з відповідальності. Бо бути чоловіком це не лише пристрасть, а й вибір та наслідки. Вона була вагітна. Я не знав, чи зможу бути з нею, але знав одне дитина не винна. Моя кров, моя совість. І, Дмитре, хоч це було нелегко, я ніколи не шкодував, що залишився.
Минуло три місяці. Тест ДНК підтвердив: з ймовірністю 99,9% Дмитро батько дитини Маряни.
І що з того? Ольга засміялася, коли Віктор поклав папір перед нею. Так, він батько. Але це не означає, що Маряна житиме в цьому домі. Не допусти! Я сказала!
Дмитро стояв, дивлячись на свої руки. На його обличчі було видно він обрав сторону матері. Мовчав, стискав кулаки, але не промовив жодного слова.
Віктор повільно підвівся зі столу:
Якщо ви вже вирішили, тепер послухайте мене.
Говорив тихо, але голос його різав, як ніж:
Поки я живий, мій онук не буде знати нужди. У мене є земля, я збудую будинок, і він мій онук отримає все, що я нажив. А ви більше не отримаєте від мене нічого. Відмовляюся брати участь у цьому соромі. Дмитре, відтепер ти не мій син. Все, що в мене є, буде належати дитині. Жодної гривні ви не отримаєте.
Ольга вибухнула:
Ти збожеволів? Хочеш позбавити власного сина спадщини?!
Віктор не відповів. Просто повернувся і пішов, ігноруючи крики та лайки. Дмитро лишився стояти, не вірячи у те, що почув. Але знав добре: якщо Віктор сказав так і буде.
