Він з тріумфом виграв розлучення але батько його дружини завмер у залі суду
Більшість чоловіків виходять із розлучення такими, ніби їх жбурнули під харківський трамвай. А ось Остап Коваленко сяяв, наче виграв джекпот у лотерею «Мегалот».
У коридорі Апеляційного суду Києва він чепурив свою краватку ручної роботи з Івано-Франківська й був абсолютно впевнений: забезпечив собі фірму, маєток під Пирогою і повну свободу, залишивши дружину Соломію з порожніми руками.
Але Остап проґавив деталь: батько Соломії. Як у шахах, не святкують перемогу, доки короля не загнали в глухий кут а ось король саме й збирався на сцену.
У невеличкій переговорній Остап підморгнув адвокатові Роману Гуменюку:
Девяносто відсотків усіх ліквідних активів. Компанія повністю моя. Як не дивно, здалася без бою.
Роман тільки кивнув точний, як скальпель хірурга, і перебрав теки із паперами на дубовому столі.
Остап посміхнувся, згадуючи, як Соломія навіть не боролась за будинок під Пирогою, і одразу надіслав помічниці повідомлення: «Готуй шампанське!».
Почувався, як козак на коні, не відаючи, що розлучення може коштувати йому значно більше, ніж гривні.
У залі суду 304 Соломія сиділа тихенько, скромно, волосся зібране в ідеальний вузол.
Здавалося, що вона здалася, але в її спокійних очах виблискувала стратегія, пропрацьована до дрібниць.
Нехай забирає все: і фірму, й будинок, шепнула вона адвокату Віталію Кравченку. Він міряє життя грошима.
Якщо я відпущу це, він втратить пильність. Саме тоді й настане моя миттєва розплата.
Остап увійшов, поки випромінюючи велич. Сміхнувся до Соломії: Ти будеш у шоколаді, заявив він. Соломія навіть не моргнула.
Почала засідання суддя Наталя Соловей і всі завмерли.
Угода явно на користь відповідача, оголосила суддя.
Роман сухо мовив: Мій клієнт лише шукає миру, ваша честь.
Суддя повернулась до Соломії: Ви справді відмовляєтесь від своєї частки у квартирі й у ТОВ «Коваленко&TМ»? Це свідомо?
Я не хочу нічого від «Коваленко&TМ», спокійно відповіла Соломія. Чисте розлучення.
Груди Остапа розпірало від тріумфу аж раптом двері зівяли зі скрипом.
Степан Лобода, батько Соломії, зайшов, опираючись на тростину, яка відлунювала по залі немов гайка по батареї. Його погляд зупинився на Остапові.
Заперечую, тихо сказав Степан. Ці активи не належать пану Коваленку.
Остап пирхнув: Дід щось наплутав. Пенсіонер, годинникар із Дарниці
Степан проігнорував ці шпильки і виклав на стіл потерту шкіряну теку. Відкрий, наказала Соломія крижаним голосом.
У середині чорно-біла світлина й документ: «Сімейний сліпий траст Лободи».
«Вектор Лоджик», програмне забезпечення й особняк під Пирогою усе належало трасту й переходило Соломії після розлучення. Остап аж зблід.
Ви не володієте ні софтом, ні будинком, ні компанією, підсумував Степан.
Ви десять років орендували чуже життя. А строк закінчився.
Соломія підфарбувала губи: Про аліменти можемо поговорити, але платити їх я не мушу.
Роман в паніці переглядав документи: Ліцензію анульовано. Без неї «Коваленко&TМ» просто обгортка.
Держконтракт теж фіґня. Попереду кримінал за шахрайство.
Степан сперся на тростину: Я лагоджу речі. А ти, Остапе, зламався.
Я цю фірму збудував! Контракт на сто двадцять мільйонів гривень! залопотів Остап.
Соломія ступила вперед:
Цей контракт тримається на моїм коді «Вектор Лоджик». Десять років ти казав, що я нічого не тямлю, а вся робота нудна.
А все, на чому стоїть твоя імперія це мої нічні патчі та оновлення. Ти просто збирав вершки.
Степан гучно оголосив:
Ліцензія анульована. «Коваленко&TМ» не має права використовувати ПЗ.
Остап повис на кріслі. Блискуча перемога, про яку він мріяв роками, розвіялась, як дим із шашликів на Троєщині.
Він закричав, збагнувши, що держконтракт зникне разом із компанією, на нього чекає кримінальна справа і все, чим він вихвалявся на Фейсбуці, зникне.
Ледь помітна усмішка Соломії дала зрозуміти: за жадібність доведеться заплатити на повну катушку.
Суддя Соловей призначила перерву на годину, поки Остап і Роман безсило намагалися реанімувати ситуацію.
Траст Лободи був ідеальний пастка, закладена ще десять років тому.
Будь-яка апеляція потягне роки, а держконтракт тягне за собою статтю.
Остап почав благати Соломію: 50/50, скорочення персоналу, сльозливі прохання врятувати компанію.
Вона ж давно бачила його навиліт роками зберігала докази всіх його підкилимних ігор.
Степан запропонував умови: Остап підписує передачу компанії, залишає будинок, йде з посади Директора, але зберігає свободу.
Відмовиться буде відповідати за шахрайство, розкрадання і кібершахрайство. З загнаним виразом Остап підписав все.
Підло спробував запустити «опцію Самсон» знищити сервери компанії, але Соломія передбачила цей хід.
Лічильник, який він активував, миттю подав сигнал у відділ кіберзлочинів, і його впіймали, як карпа на Водохреще.
Він зрозумів надто пізно, що його переграли на кожному кроці. Соломія і Степан вийшли з суду переможцями.
Соломія очолила компанію, швидко перейменувала її на «Вектор Системз», і уміло керувала між виставками своїх вишиванок та батьківською майстернею.
Остап отримав 15 років за ґратами, його стиль життя та імперія розчинилися, як ранкова мряка на Дніпрі.
Наприкінці він нарешті засвоїв сувору істину: успіх це не гроші й не понти, а міцний фундамент. А справжнім господарем часу був годинникар із донькою.
