Вітання від дружини
Любий, забереш мене з роботи? Зоряна зателефонувала чоловікові з невеликою надією: може після виснажливого дня не доведеться ще сорок хвилин теліпатися у переповненій маршрутці.
Зайнятий, сухо відповів Остап. На фоні чітко чулася робота телевізора, тож було ясно чоловік удома, а не зайнятий чимось надтерміновим.
Зоряна ледь стримувала сльози. Шлюб тріщав по швах, хоча ще шість місяців тому чоловік був готовий носити її на руках. Що змінилося так швидко? Відповіді вона не мала.
Вона завжди слідкувала за собою, проводила години у спортзалі, досконало готувала не дарма ж працювала у відомій львівській ресторації. Ніколи не просила у нього копійку, не влаштовувала істерик, намагалася зробити все, аби догодити чоловікові
Та перестань ти, доню, хитала головою мама, терпляче вислуховуючи її скарги. Не можна все життя підлаштовуватись під чоловіка. Швидко йому все набридне.
Я просто його люблю, невпевнено всміхалася Зоряна. І він мене любить мабуть
******************************
Виходить, набридла я йому, думала Зоряна, гортаючи історію браузера чоловіка. Виявилось, Остап похапцем блукає сайтами знайомств, переписується з кількома дівчатами. Хіба не простіше було просто поговорити? Я би зрозуміла, відпустила. Для чого мучити одне одного цими стосунками?
Отже, розлучення. Що ж, вона сильна, переживе. Але й просто так відпускати Остапа не буде. Маленьку помсту він заслужив
В той самий вечір Зоряна зареєструвалась на тому ж сайті, що й чоловік, знайшла його анкету й написала. Фото взяла з мережі, трішки обробила, і була певна, що Остап клюне. І не помилилась.
Завязалась жвава розмова. Чоловік у переписці представився холостяком, мріяв про серйозні стосунки та дітей, розхвалював свій золотий характер, що до сліз смішило Зоряну кому, як не їй було знати правду.
Давай зустрінемося, написала вона, затамувавши подих.
З великим задоволенням! за хвилину прилетіло у відповідь. Але до мене зараз приїхала сестра, готується до вступу в університет. Можемо зустрітись десь у кавярні, а далі поїдемо до готелю.
Отакої ледь не голосно пробурмотіла Зоряна. Йому що, здається, що дівчина відразу погодиться поїхати з ним у готель? Людина з глуздом би образилась на таку пропозицію. Та це навіть добре…
Хочеш, запрошую до себе? Живу сама у будинку на околиці, ніхто не завадить написала вона, міркуючи, чи підтримає Остап цю завіду.
Чудова ідея! схоже, він був радий такій економії. Пиши адресу і годину. Прилечу на крилах кохання.
Вулиця Вербова, 25, на десяту вечора. Домовились?
Авжеж! Чекай на мене.
Близько дев’ятої вечора Остап вигадує, що його викликали у термінових справах. Не знаходить ключі від машини і, наче між іншим, питає у Зоряни, чи не бачила вона їх.
Лежали на комоді, чесно дивилась в очі, а сама в цей час стискала звязку ключів у кишені. Може, кіт десь поклав?
Та гаразд, викличу таксі. Мене не чекай, лягай спати.
Та чекати вона, звісно, не збиралася. Навіщо? Замість цього зібрала речі. На щастя, мала свою квартиру у Франківську спадок від бабусі. Єдине, що залишила після себе це заяву на розлучення, у найвиднішому місці.
А Остап повернувся лише під ранок, злий, як осінній вітер. Не лише дорога зайняла купу часу, а й Анжели із сайту там не було.
Адреса виявилась справжньою, будинок теж. Однак на нього чекала не модельної зовнішності дівчина, а жінка втричі більша за нього, в напівпрозорому халаті. Остап віддав би всі свої гривні, аби забути цю сцену.
Мало того, ледве відкрутився від навязливого знайомства! Ще й таксі довелось довго чекати встиг добряче змерзнути у піджаку. А тут іще водій якийсь дивакуватий, завіз його бозна-куди у темряві Словом, ніч видалась цікава.
Тільки переступивши поріг і побачивши заяву на розлучення посеред столу, збагнув хто влаштував йому цю виставу. Поряд на столі, помадою було написано:
Ось така солодка помстаОстап опустився на стілець, відчуваючи себе маленьким і безпорадним у раніше такому звичному домі. В голові хаотично миготіли спогади: її сміх, запах улюбленої кави, обійми після складних днів. А тепер тиша і білий папір із чітким підписом.
Він узяв заяву, перечитав ніби ще була надія, що все це жарт. Але ні, кожна літера різала гостріше, ніж будь-які її слова могли б. Зоряна більше не буде телефонувати з наївною надією. Не приготує йому вечерю. Не усміхнеться, повертаючись із роботи. Вона не просто пішла вона виросла з цього шлюбу, як зіснула тісне пальто.
Остап зітхнув, і тієї миті зрозумів він залишився сам не через чужі чати, не через випадкові знайомства, а через себе. Його байдужість зруйнувала те, що міг би цінувати й плекати. І тепер залишалася лише порожнеча.
Десь далеко, у Франківську, Зоряна прокинулася від спокійного сну. Першими променями сонця обережно провела рукою по гладкій ковдрі. На серці було легко, ніби важкий камінь забрали із собою нічні пригоди чоловіка. Вона розчинила вікно, впустивши свіже повітря та нову свободу.
Посміхнулася сама собі у дзеркалі, як давно не посміхалася щиро, з надією. Ще трохи болю залишилося в куточках очей, та тепер у неї було майбутнє, сповнене невідомих шляхів. Вона зробить собі каву й вирушить назустріч світу, вільна від вантажу чужих очікувань і розчарувань.
І десь там, у порожньому помешканні, Остапу вперше справді забракло її. А Зоряна, ступаючи босими ногами по підлозі нового життя, вибирала для себе найзатишнішу мелодію ранку. Тепер усе лише починалося.
