— Хочеш, бери собі дитину, мені не шкода. Бачити її не можу. Але дай мені гроші,— сказала Віка.
Ксенія мала видовжене обличчя з карими, трохи випнутими очима, великими зубами та важким підборіддям. А от волосся було густе, темне, з великими кучерями. Якщо заколоти його на потилиці, виходила пишна зачіска, але тоді недоліки обличчя виглядали ще виразніше. Тому Ксенія завжди ходила з розпущеним волоссям.
Фігура теж була не дуже вдала—наче її ліпив невмілий майстер. Та фігуру можна приховати одягом, а от обличчя…
Часом на вулиці хтось із хлопців кричав їй у спину:
— Ей, дівчино, давай познайомимось!
Але коли вона оберталася, той бубнів вибачення, мовляв, помилився, і тікав.
— Навіщо такій потворі таке волосся?— зітхали заздрісні однокласниці.
Ксенія й сама б із радістю обміняла його на будь-яке рідке й тьмяне, аби тільки обличчя було хоча б трохи симпатичнішим.
Подруг у неї не було. А от один хлопець їй подобався. Він сидів у сусідньому ряду й іноди просив списати домашнє або підказати під час контрольної. Навчалася Ксенія відмінно.
Одного разу цей самий хлопець запросив її до кіно. Ксенія була на сьомому небі від щастя. Після сеансу вони йшли додому й розмовляли. Хлопець то й діло озирався назад.
— Кого виглядаєш? Боїшся, що побачать тебе зі мною?— прямо запитала Ксенія.
Хлопець почервонів і зніяковів.
Біля будинку він незграбно поцілував її. І в ту ж мить з-за рогу почувся регіт його друзів. Ксенія відразу зрозуміла: хлопці побилися об заклад, чи зможе їх товариш поцілувати потвору.
— Що тобі обіцяли за це?— викрикнула Ксенія й побігла додому.
Більше вона не дивилася в його бік і не давала списувати.
— Не засмучуйся, чоловіків вистачить і на твій вік. Я ж вийшла заміж, і ти вийдеш,— заспокоювала Ксенію її мати, така сама негарна.
Ксенія закінчила школу із золотою медаллю та вступила до університету на економічний факультет. Навчалася легко й отримала червоний диплом. Але заздрила іншим, гарнішим однокурсницям, які гуляли, виходили заміж і навіть народжували під час навчання.
Після університету батько, досить відомий адвокат з корисними зв’язками, влаштував її на роботу у солідну фірму.
Колеги поспішали після роботи додому, до чоловіків і вічно хворих дітей, а Ксенія, навпаки, затримувалася допізна, довиконуючи за всіх. Їй не було куди поспішати. Співробітниці любили її за безвідмовність, а керівництво цінувало. На неї можна було покластися.
У подяку колеги намагалися познайомити Ксенію зі знайомими своїх чоловіків. Частіше це були розлучені чоловіки, які залишили квартири дружинам і дітям. Втомлені від знімання житла і випадкових знайомств, вони радо б пристали до надійного берега. Тут і Ксенія зійшла б. Але вона не хотіла так. Як і всі дівчата, Ксенія мріяла про любов. Нічми плакала й лаяла долю за те, що народилася такою некрасивою.
Потім помер батько, а за два роки — і мати. Вони були вже в літах — пізній шлюб, єдина пізня дитина. Залишилася Ксенія одна на цілому світі. Час минав, і вік невблаганно наближався до того, коли шанси народити здорову дитину ставали мізерними.
Одна з колег запропонувала Ксенії поїхати на південь у відпустку.
— У нашого директора були з цим проблеми,— понизивши голос, сказала вона. — Хоч мужчина кріпкий і статний, а неплідний. Дружина мріяла про дитину, а розлучатися не хотіла. Дім — повна чаша, у кожного крута іномарка, статус… Лікарі порадили їм з прозорим натяком поїхати на море і добре відпочити.
Поїхали вони до Туреччини. Там вона й згрішила з гарним молодим офіціантом, попередньо дізнавшись у нього групу крові. Щоб у разі чого чоловік нічого не запідозрив. Розумієш, до чого я?
— А ти звідки знаєш? Про директора?— теж шепотом запитала Ксенія.
— Неважливо. Головне — всі щасливі. У директора росте спадкоємець. На відпочинку всі чоловіки самотні, незалежно від штампа в паспорті. Засмагай, відпочивай, може, і знайдеш когось. Тільки вибирай красивого, щоб покращити породу.
— Ніби цуценя з родословною чи коня на аукціоні?— обурилася Ксенія.
— Так. А як ти хотіла? Можна, звичайно, і тут спробувати, але раптом що? Познайомишся, а навіщо тобі проблеми з його дружиною? А там усі приїжджі, усі самотні.
Не дуже Ксенія вірила в успіх, але взяла відпустку і поїхала на море. Одного разу, гуляючи набережною, вона познайомилася з приємним чоловіком. Він підходив за всіма параметрами: високий, плечистий, статний. Ксенія вдала, що підвернула ногу. Він, звичайно, підхопив її, проводив до кафе, де вони пообідали.
Ксенія не вагалася і прямо сказала,І з того дня в її серці, окрім любові до Георгія, народилась ще одна надія — що колись її дочка повернеться й усім їм вистачить місця під одним дахом, щоб бути щасливими разом.
