Нехай твоя дружина поки що на дачі залишиться, наказово крикнула свекруха з кухні. До мене підїдуть подруга і її донька. Тижденьдва будуть готувати борщ, а то й довше.
Я подивилася на чоловіка, який теж виглядав, ніби його вразила метеорологічна аномалія.
Мамо, яка саме подруга? вигукнув він.
Єдина і неповторна! відгомоніла Ірина Павлівна і, не зупиняючись, кинулася в іншу кімнату.
Куди я тепер? запитала я.
Лізо, ти чула все, що я сказала, загриміла вона.
Свекруха рвала двері шафи, вийнявши кришталеві келихи ті самі, що дістаються лише до гостей, які «заслужили».
Ну, звернулася вона до сина, коли відправиш її?
Кого, мамо?
Віталіка, досить вдаватись до дурня, закотила очі. Дружина твою, недолугу.
Мамо, а чому б твоїй подрузі не зняти номер в готелі?
Ти з глузду з’їхав? Ти бачив ціни? Пятсот гривень за ніч це ж кар’єрний розрив! Лізка поки що на дачі поживе, аби не підривала мене своїм сміхом.
Тоді і я переїду на дачу. Тепер літо, візьмемо відпустку, відпочинемо.
Слухай, це гарна ідея, погодився я з чоловіком.
Оце ні! Ти, синку, потрібен мені тут!
Мамо, у нас трикімнатна квартира. У тебе своя кімната, у нас своя, а вітальня порожня твоя подруга може там оселитися.
***
Після першого знайомства з тією жінкою я зрозуміла: буде важко. Ірина Павлівна була проти нашого шлюбу. Вона навіть на весілля сина не хотіла йти, її туди силоміць притягла сестра Віталіка.
Пройшло два місяці після церемонії, а свекруха так і не прийняла мене до родини. Наразі ми живемо в квартирі батьків Віталіка. Його батька, на жаль, уже рік тому не стало, а Ірина Павлівна дуже боїться самотності.
Добре, погодилася вона, тоді нехай твоя дружина з кімнати не виходить.
Ірино Павлівно, як ви це собі уявляєте? обурилася я.
Гаразд, щось придумаю.
Мамо, а коли твоя таємнича подруга приїде?
Має вже бути тут, свекруха поглянула на годинник.
Тут пролунав дверний дзвінок.
Оце так пунктуальність! здивувалась я.
Свекруха кинулась відкривати, а я з Віталіком пішли за нею.
Доброго дня, Світлано!
Привіт, Ірино!
У квартиру увійшла велика жінка, а за нею її донька.
Познайомтеся, це моя принцеса!
Ой, яка красуня! свекруха розплющила очі.
А у принцеси є імя? підсипав Віталік.
Соломія! вигукнула дівчина, важивши цілих сто двадцять кілограмів.
Ірино, а познайомтесь зі своїми, Світлана поглянула на мене і чоловіка.
Це мій синок Віталік, я вже про нього розповідала.
Памятаю, памятаю, добрий хлопець, усміхнулася Світлана.
А це, свекруха вказала на мене, сестра його, двоюрідна!
Моя щелепа відвисла, і Віталік розсміявся голосно.
Ірино Павлівно, а ви в цей момент чоловік потяг мене до кімнати.
Лізо, давай поки не будемо називати, хто ти.
То чому ж? здивувалась я.
Ти не зрозуміла, що тут відбувається?
Поясни.
Мама, здається, запросила свою подругу не просто так.
Здається, я розумію. Твоя мати шукала тобі нову дружину.
Давай подивимося, що вони робитимуть далі, а правду скажемо, коли настане час.
Ми повернулися до коридору, де гості роздягалися.
Віталію, допоможи Соломії зняти цей чудовий рюкзачок, скомандувала свекруха.
Ірино, а де наші апартаменти?
Сюди, Світлана, Ірина Павлівна повела їх у вітальню.
Вечір. Свекруха накрила розкішний стіл, наче до Нового року. У центрі сиділа Соломія, по боках її мама та сама Ірина.
Я сиділа окремо від чоловіка так вирішила Ірина Павлівна. «Принцеса» вкладила в тарілку курку з картоплею, а дві жінки похилого віку милувалися і сльозили.
Соломіє, їж без сорому, крикнула свекруха.
Вона останнім часом погано їсть, поскаржилася Світлана. Схудла, навіть мяка.
А що сталося? зацікавилась свекруха.
Нерозділене кохання! Закохалася в хлопця, а той втік! розказала вона.
Може, вона хотіла його зїсти! вигукнув Віталік.
Я майже впала зі сміху під стіл.
Віталію, де твої манери? Ірина Павлівна суворо вказала на сина.
Вибачте, не хотів образити слово честі!
Таблиця йшла своєю чергою, а матері вже доволі випили.
Хочу зробити важливу заяву! підхопила Світлана.
Зараз почнуть сватати, прошепотів Віталій, пересівши до мене.
Дорога Ірино Павлівно, Віталіку, сестро! Я хочу, щоб наші сімї обєдналися, моя принцеса, просто зобовязана вийти за тебе заміж, Віталію! проголосила вона.
Ми згодні! вигукнула свекруха і захлопала у долоні.
Віталік знову розреготався, а я вибігла з кухні.
Я теж хочу зробити важливу заяву! через хвилину я повернулася.
Ну, що у тебе? гаркнула свекруха.
Я чекаю дитину! заявила я голосно.
Ой, знову хвастаєшся, відповіла свекруха.
Ось довідка, я діставала тест, на якому чітко виднілися дві смужки.
Соломія з’їла курку, а Світлані горілка не вдалося пройти.
Від двоюрідного брата? жінка витріщила очі.
А що тут страшного? Ми спимо разом і нічого не ховаємо! Ми навіть підготували весілля! заявив Віталік.
Соломіє, швидко вставай і йди! наказала Світлана.
Мамусю, я ще курочку не доїла, обурено відповіла «принцеса».
Ми більше не будемо жити в цьому грішному будинку!
Жінка і її «принцеса» кинулись до виходу, свекруха погнала їх.
Світлано, не звертай на них уваги, вони лише жартують.
Дурни ваші жарти! Ірино, думаю, нам варто завершити спілкування!
Після цих слів дві пухкі пані розішлися.
Я з чоловіком залишилися удвох, сміючись за столом.
Свекруха ще тиждень ходила ображена, а ми вже й не приділяли їй навіть краплі уваги.
