Слухай, ось твій текст, адаптований під українську культуру:
Ярослав вийшов з офісу й автоматично попрямував на парковку, але раптом згадав, що вчора відвіз машину в сервіс. Спочатку роздратувався, а потім подумав — може, й на краще. Їхати в годину пік у задушливому автобусі йому не хотілося, тому вирішив пройтися пішки. Хвилювало лише те, що небо швидко хмарілося. Чорна хмара насувалася на місто, обіцяючи зливу.
Ярослав ішов, час від часу поглядаючи вгору. Десь далеко гримнув гром. Він знав, що тут поруч є кав’ярня — щодня проїжджав повз неї, але ніколи не заходив. Прискорив крок.
Коли він уже майже добрався до дверей, на голову й плечі впали перші важкі краплі. Ярослав ледь встиг сховатися всередині, як над самою будівлею розколовся такий удар, що аж підлога здригнулася. На вулиці з темрявою обрушився справжній потоп.
У кав’ярні було світло й сухо. Озирнувшись, він побачив кілька вільних столиків. Двері за ним знову відчинилися, впустивши всередину шум дощу та двох дівчат. Ярослав швидко сів за столик. Люди продовжували ховатися від зливи, зал шумів, всі обговорювали бурю.
До нього підійшла офіціантка — висока й сувора. Поклала перед ним меню й хотіла відійти, але він зупинив її.
— М’ясо без гарніру, простий салат і каву, — коротко сказав він.
Вона щось записала, забрала меню й пішла до інших відвідувачів. Роботи в неї прибавилося, а за вікном лютувала стихія.
Бармен додав гучності в динаміках, щоб заглушити дощ музикою. Ярослав чекав замовлення, радий, що вчасно сховався, що тепер є причина не поспішати додому, не виправдовуватися перед дружиною за запізнення.
Вони одружилися вісім років тому — гарна, жвава Оксана. Перед весіллям усе було чудово, як і перші місяці після. А потім вона раптом змінилася. Її подруга вийшла заміж за бізнесмена, і Оксана почала їй заздрити. Лише й говорила про хутра, діаманти та пластичні операції.
— Окс, навіщо тобі це? Ти й так молода й гарна.
— А буду ще гарнішою, — наполягала вона.
То їй не подобався ніс, то губи, то казала, що груди замалі.
Ярослав намагався відмовити дружину від експериментів із зовнішністю. Казав, що кілограми силікону не зроблять її вродливішою, а скоріш навпаки.
— Так говориш, бо в тебе нема грошей, — ображалася Оксана.
Про дитину вона й слухати не хотіла.
— Расповнію, ти мене розлюбиш. Ось коли зарЙого сину вже виповнився рік, коли вони з Катериною вперше разом пішли до парку, де малеча сміявся від дотику вітру та теплого сонця, і Ярослав зрозумів, що нарешті знайшов те, про що навіть не наважувався мріяти.
