**Щоденниковий запис**
Того дня вона зустрічала його в аеропорту з двома дітьми але він прийшов, тримаючи за руку іншу жінку.
Марія познайомилася з Олегом у девятнадцять років. Він був хлопцем з мріями про світ за межами України. «Колись я покажу тобі місця, яких ти ніколи не бачила», обіцяв він. І вона йому вірила.
Одружилися тихо, коли їм був двадцять один. Життя було важким. Вона продавала овочі на ринку, а він боровся за документи та візи. Коли врешті дістав стипендію за кордоном, вона відпустила його, промовивши: «Навіть якщо доведеться голодувати, я чекатиму.»
Спочатку листи й відеодзвінки підтримували надію. Марія сама виховувала старшого сина, потім молодшого, ігноруючи шепіт сусідок:
«Чи не забув він уже про тебе?»
«Справді він там навчається?»
Вона не зважала на плітки. Витримала голод і самотність, розповідаючи дітям про батька, який повернеться героєм.
Сім років потому дзвінок змінив усе: «Їду додому. Купи новий одяг. Зустрінь мене в аеропорту.»
Марія позичила гроші, пошила однакові костюмчики й прийшла до зали прильотів із квітами, дітьми та табличкою в руках.
Але Олег був не один. Він йшов, тримаючи за руку іноземку, а біля них стрибав маленький хлопчик. Зали наповнилися радісними вигуками, коли родини воззєднувалися але Марія завмерла.
«Тату! Тату!» гукали діти. Він глянув на них, потім на Марію холодно й винувато. Щось прошепотів іншій жінці й пройшов повз свою родину, ніби серед незнайомців.
Квіти впали з її рук. Тієї ночі Марія дивилася в темряву, розбита, але не зламана.
Крок за кроком вона відбудувала своє життя. Відкрила невелику справу, пекла хліб і розносила його по сусідству. Виростила дітей з гідністю.
Роки потому її донька стала кращою студенткою університету. Син лікарем. Вони пишалися нею, матірю, яка витягла їх сама.
Олег повернувся покинутий і зруйнований. Благав у неї в крамниці: «Будь ласка дай мені ще один шанс.»
Марія подивилася на нього рішуче:
«Ти зробив свій вибір в аеропорті. Пройшов повз нас. Того дня я перестала чекати.»
Це не лише історія болю це історія сили. Іноді зрада запалює вогонь, з якого будується справжнє життя.
