Відразу видно, не варто судити людину за зовнішнім виглядом Чи, як кажуть у нас, не дивись на світлину дивись на душу. Ось історія, що сталася в престижному автосалоні в самому центрі Києва, яка змушує замислитись.
Посеред залитого світлом шоуруму з найкращими авто стояв чоловік у простій сірій толстовці й зношених джинсах. Він легенько сперся на блискучу новеньку автівку, роздивляючись кожну деталь. До нього швидко підійшла дівчина-консультантка на ній строга спідниця й добре випрасувана біла сорочка, на обличчі зневажлива посмішка.
Вона зупинилася в кроці від нього і, зовсім не приховуючи погорди, показала рукою в бік виходу:
«Зупинка маршрутки он там, шановний. Пройдіть, будь ласка, від машини ви залишаєте сліди на речах, навіть за вигляд яких вам заплатити не під силу».
Чоловік не зрушив з місця. Його спокій був абсолютним; він лише мигцем поглянув на свій годинник. І саме в цю мить двері офісу з гуркотом відчинилися, і звідти вибіг генеральний директор автосалону. Обличчя його було стривожене, краватку він поспіхом поправляв, застібав піджак просто на бігу.
Директор пролетів повз розгублену співробітницю, навіть не глянувши в її бік. Він зупинився перед чоловіком у толстовці та з пошаною вклонився:
«Вітаємо, пане! Перепрошуємо за затримку, ми не очікували, що власник усієї мережі автосалонів завітає так рано!»
Обличчя дівчини відразу стало сірим; самовпевненість кудись зникла, вона просто застигла. Чоловік у толстовці повільно обернувся до неї у його погляді не було ані злості, ані роздратування, лише крижане розчарування. Він підійшов до неї майже впритул і спокійно сказав:
«Розумієте, я приїхав особисто підписати наказ про ваше підвищення. Та ваше ставлення до людей лиш зараз зробило моє рішення набагато простішим».
Вона з розгубленістю зітхнула, хотіла щось сказати, та слова застрягли в горлі.
Кінець:
Чоловік глянув на директора й тихо проказав:
«У моїй команді немає місця тим, хто оцінює людину за товщиною гаманця. Оформіть їй розрахунок сьогодні ж. А ще підготуйте ключі від цієї автівки. Я забираю її особисто».
Він дістав із кишені просту пластикову картку ту саму безлімітну чорну ексклюзивну й передав її директорові. Дівчина залишилася стояти посеред залу, дивлячись услід чоловікові, котрий за одну хвилину перекреслив її карєру лише тому, що вона вирішила: «хлопець у толстовці» не заслуговує на повагу.
Мораль: Гроші можуть купити машину, та вони не куплять виховання. Ставтеся гідно до кожного, бо ніколи не знаєте, хто насправді перед вами.






