Коли я в черговий раз не пoзичuлa другові грoші, він почав мене шaнтaжyвaтu! Ще й вигадав, що моя донька не від чоловіка!

У мене є один друг Олег, з яким ми товаришуємо з університету. Пам’ятаю, як разом складали іспит з філософії й мучились, бо викладач був дуже суворий і прискіпливий. Так сталось, що наші життя дуже переплелися, і він став хресним батьком моєї доньки.

Друг чудовий і товариський, але занадто лінивий і частенько заздрісний. Коли я знайшла собі багатого чоловіка, то він був дуже радий, що я перестала просити гроші й була вже досить заможною. Ми часто почали ходити по ресторанах і кафешках, де я за все платила, бо у друга справи йшли не надто добре. Він працював дистанційно, і час від часу йому не вистачало навіть на оренду квартири. Бувало, що сидимо, а він постійно скаржиться на своє життя і говорить, як же мені пощастило у цьому житті.

Я вже почала на нього сваритись. Говорила, що не потрібно лінуватися, а розвивати своє вміння. А він все про своє, що мені говорити легко — вийшла заміж і в шоколаді. Про мої проблеми він взагалі перестав слухати, бо бачив їх дріб’язковими, на відміну від його проблем.

Мої рекомендації він відкидав, а от гроші зичити постійно було для нього звичною справою. Одного разу він попросив велику суму, яку ще й досі не віддав, бо бачите я і так багата, а в нього останнє вимолюю. Якось він прийшов на день народження до моєї доньки Катрусі і як хрещений батько подарував їй лише шоколадку.

Мій чоловік вже не раз натякав, що дружба з Олегом до добра не доведе. Казав, що він пропаща душа, і що йому невтямки, чому я досі спілкуюся з ним. Заради пам’яті про минуле я все-таки не хотіла втрачати друга. Але пошкодувала.

В черговий раз після того, як я відмовила йому в фінансовій послузі, Олег знахабнів, сказавши, що тоді розповість чоловікові про мою молодість і вигадає пікантні подробиці про моє інтимне життя, а також скаже доньці, що це він її батько. Я аж заклякла від цього. Тепер вже було очевидно, що про дружбу і мови бути не може. Я погодилась дати йому гроші, але більше не виходила з ним на контакт.

Я все розповіла чоловікові, той насварив на мене за те, що я дала йому гроші. Але я пояснила, що це пропаща душа і не варто на нього витрачати часу і нервів. Нехай собі тішиться, але вже наступного разу подамо скаргу до поліції. Так і вийшло. Я знала, що цим все не обмежиться. В черговий раз він наполягав на зустрічі, звичайно, я відразу зрозуміла, в чому річ. При зустрічі включила диктофон і записала всю розмову, а також запросила знайомих з поліції, які сиділи позаду, і все фіксували.

Після розмови я все викрила, мої знайомі його схопили й добряче налякали. Він пообіцяв, що більше не буде мене тривожити, якщо я не подаватиму скаргу до суду. Я так і вчинила. Більше цього друга не бачила.